Південно-Східна Азія стала осередком звалищ іноземних відходів. Джерело: Wikipedia. Ліцензія: CC BY-SA 4.0.

[Усі посилання в тексті — англійською мовою, якщо не вказано інше].

Ця стаття була опублікована в рамках програми Global Voices Climate Justice, яка обʼєднує журналістів з китайськомовних країн та країн Глобальної більшості для дослідження впливу китайських проєктів розвитку за кордоном. Більше матеріалів можна знайти тут. 

Протягом більшої частини останніх 50 років високорозвинені країни споживали величезні обсяги пластику та сміття, не замислюючись над тим, куди воно дівається. Значною мірою це пояснювалося тим, що це було поза полем зору та уваги, оскільки значна частина цього сміття в кінцевому підсумку відправлялась за кордон, спочатку до Китаю, а згодом до Південно-Східної Азії та інших країн Глобального Півдня.

Проте ця схема може незабаром зникнути, оскільки деякі країни Південно-Східної Азії, які імпортують найбільше відходів, цього року почали забороняти імпорт іноземних відходів. Таїланд та Індонезія заявили, що з січня 2025 року припиняють імпорт пластикових відходів, щоб боротись з токсичним забрудненням. Малайзія заборонила імпорт пластикових відходів з 1 липня 2025 року. Вʼєнтам наголосив на тому, що заборона на імпорт пластикових відходів набуде чинності вже цього року.

Анонсуючи про це рішення, Міністр захисту довкілля Ханіф Файсол Нурофік заявив:

Sampah kita sudah cukup banyak, sudahlah, ngakal-ngakali kita sudah cukup. Mengkolonisasi kita dalam bentuk mengirim sampah ke Indonesia sudah cukup dengan apapun alasannya.

У нас уже достатньо сміття. Експортувати сміття до Індонезії як спосіб “колонізації” нашої країни неприпустимо за будь-яких обставин.

Протягом останнього десятиліття країни Південно-Східної Азії перетворились на осередок звалищ іноземних відходів, при цього більшість сміття надходить із Європейського Союзу, Японії, США та Великої Британії.

Економісти називають цю модель “холодною економікою”. Через нижчі витрати на робочу силу та слабший курс валют до долара країн Південно-Східної Азії, західним країнам дешевше експортувати своє сміття до цього регіону, ніж утилізувати  його на власній території.

Для країн Південно-Східно Азії згода на імпорт відходів є значним економічним стимулом. Традиційно прихильники цієї ідеї  стверджують, що управління імпортованими відходами створить нові робочі місця та посилить місцеву економіку. Глобальний ринок управління пластиковими відходами, який у 2023 році оцінювався приблизно в 37 мільярдів доларів США, за прогнозами, зросте приблизно до 44 мільярдів доларів США до 2027 року.

Проте Південно-Східна Азія перетворилась на світове звалище лише кілька років тому, адже ще донедавна більша частина відходів потрапляла до Китаю.

Китай: колишній найбільший імпортер відходів у світі

Китай почав імпортувати іноземні відходи у 1980-х роках, на початковому етапі стрімкої індустріалізації. У той час швидке зростання виробничого та будівельного секторів створювало високий попит на пластик, метал, папір та інші сировинні матеріали. Тоді Китай вирішив імпортувати дешеве “закордонне сміття” щоб забезпечити себе цими ресурсами. З 1992 року країна імпортувала майже половину світових пластикових відходів.

Лі Ґаньцзі, тодішній міністр охорони довкілля Китаю, 17 березня 2018 року заявив:

大概20年前，我们整个进口量（固体废物）也就是400万-450万吨，20年间，固体废物进口量增加到4500万吨，增长得还是很快的。

Приблизно 20 років тому загальний обсяг нашого імпорту (побутових відходів) становив лише 4-4,5 мільйона тонн. За 20 років обсяг імпорту побутових відходів зріс до 45 мільйонів тонн.

Однак імпортують переважно відходи низької цінності — від необроблених органічних решток та побутового сміття до медичних відходів, промислових залишків і рідин, а також навіть деяких видів використаної електроніки або компонентів.

Хоча частина цих матеріалів може мати обмежений потенціал для переробки, більшість не відповідає стандартам екологічної безпеки. Їхня переробка може призводити до викиду токсичних  важких металів, шкідливих органічних хімікатів або навіть радіоактивних речовин, що спричиняє як виснаження ресурсів, так і забрудення навколишнього середовища, викликаючи занепокоєння людей щодо екологічної шкоди.

Частина відходів у Китаї. Джерело: Flickr. Ліцензія: CC BY-NC-SA 2.0

Токсичні та шкідливі побутові відходи, привезені з-за кордону, створюють тіньовий ланцюг їхньої утилізації. Спалювання виділяє гази, які забруднюють повітря та загрожують здоровʼю людини, тоді як процеси кислотного вимивання та промивання водою забруднюють річки, озера та ґрунти. При безпосередньому скиданні або відправці на сміттєзвалище відходи негативно впливають на навколишнє середовище.

Фу Шихе, професор Школи економіки в університеті Сямень, заявив у державному китайському виданні People’s Daily:

如果想减少对环境的污染，就需要政府进行环境管制

Щоб зменшити забруднення довкілля, уряд має здійснювати контроль над станом навколишнього середовища.

У 2017 році Китай почав запроваджувати заборону на імпорт 24 видів побутових відходів. Завдяки поступовому впровадженню заборони  Китай зумів скоротити загальний імпорт побутових відходів у 2020 році на 82% порівняно з 2016 роком. У 2021 році Китай ухвалив рішення повністю заборонити імпорт усіх побутових відходів.

Рішення Китаю призвело до різкого зростання обсягів імпорту відходів до Південно-Східної Азії та Індії. За даними Greenpeace, у Південно-Східній Азії в 2021 році імпорт пластикових відходів країнами АСЕАН зріс на 171% порівняно з 2016 роком, а його обсяг збільшився з 837 000 тонн до 2 266 000 тонн.

Що таке “колоніалізм відходів”? 

Термін “колоніалізм відходів” уперше було введено в 1989 році під час Базельської конвенції Програми ООН з довкілля, щоб описати перевезення відходів із країн із високим рівнем доходів в країни з низьким рівнем доходів. Екологи стверджують, що така практика є формою “екологічного расизму” та “історичної, екологічної та соціальної несправедливості“, оскільки вона не лише забруднює довкілля відходами, а й сприяє зміні клімату.

Згідно із доповідями ООН, з 2017 по 2021 рік країни Південно-Східної Азії отримали приблизно 17%  світового імпорту пластикових відходів. Крім того, між 2021 та 2023 роками Малайзія щорічно імпортувала в середньому 1.4 мільярда кілограмів пластикових відходів, Вʼєтнам—1 мільярд кілограмів, а Індонезія — майже 600 мільйонів. 

З 2000 року обсяги відходів у Південно-Східній Азії стрімко зростають, досягнувши приблизно 150 мільйонів тонн у 2016 році, а до 2030 року прогнозується, що вони перевищать цю цифру більш ніж у двічі.

У результаті, країни Південно-Східної Азії нині стикаються з тими проблемами, які були у Китаї у 2017 році. Люди та довкілля страждає від забрудення, спричиненого імпортованими відходами, особливо через те, що ті відходи погано сортують та неправильно утилізують.

Щодо пластикових відходів, багато людей в регіоні досі спалюють сміття замість того, щоб переробляти його. Під час спалювання у повітря потрапляють токсичні випари, що підвищує рівень захворювань дихальних органів, таких як астма та труднощі з диханням, а також спричиняє проблеми із шкірою, рак та інші хронічні захворювання. Переповненні звалища також призводять до потрапляння небезпечних хімікатів у ґрунтові води та ґрунт, створюючи додаткові загрози для здоровʼя місцевих мешканців.

Відходи також забруднюють водні обʼєкти. Сім із десяти найбільш забруднених пластиком річок світу розташовані у Філіппінах, що становить близько 36%  світового забруднення річок пластиком. Mekong Delta, одна з найважливіших екосистем Південно-Східної Азії, також під загрозою через пластикові відходи та деградацію довкілля, яка погіршується через імпорт відходів.

“Інші країни у Південно-Східній Азії щодня страждають від іноземних пластикових відходів. Ми щиро сподіваємось, що країни-експортери допоможуть нам припинити скидання та торгівлю відходами”, — зазначає Вон Пуй Ї, дослідниця BAN з Куала-Лумпур, у виданні Recycling Today. 

Купа відходів у Бантаргебанг, Індонезії. Джерело: Wikimedia Commons. Ліцензія: CC BY-SA 3.0

Як вирішити цю проблему? 

Протягом багатьох років екологи закликають до посилення нормативного акту для вирішення цієї проблеми. Вони також стверджують, що глобальна угода щодо відходів є надзвичайно важливою для зменшення виробництва пластику та покращення систем управління відходами й переробки на світовому рівні. На регіональному рівні план дій у сфері політики щодо відходів у Південно-Східній Азії міг би зміцнити зобовʼязання з протидії цій проблемі.

Щоб вирішити проблему експорту відходів, Європейський Союз  оголосив, що з середини 2026 року заборонить експорт пластикових відходів до країн, що не входять до ОЕСР, з метою захисту довкілля та громадського здоровʼя. ОЕСР — це організація економічного співробітництва та розвитку, до якої входить 38 країн, більшість з яких є країнами з високим доходом громадян, високим індексом людського розвитку та розглядаються як розвинені.

Інвестування в покращене управління відходами за допомогою технологій може бути частиною рішення. Технологія Waste to Technology (WTE), що перетворює непридатні для переробки відходи на енергію, уже почала впроваджуватись у Сінгапурі, Таїланді, Малайзії та Індонезії. Для підтримки цього Глобальна Північ має брати на себе відповідальність за інвестиції в інфраструктуру управління відходами в Глобальному Півдні, наголосив Greenpeace.