Скриншот відео з ютуб-каналу UNICEF Pakistan. Добросовісне використання.

[Усі посилання в тексті — англійською мовою, якщо не вказано інше].

У селі Бехал, що в окрузі Лайя, на півдні Пенджабу (Пакистан), у червні 2025 року 14-річна дівчинка на імʼя Зунайра поділилася своєю історією в інтервʼю.  Вона мріяла стати вчителькою природничих наук, але її мрію обірвали рідні, які вирішили видати її заміж за чоловіка, удвічі старшого за неї. Мати Зунайри тихо плакала, проте, стримуючи біль, лагідно сказала доньці: “У нас немає вибору”.

Історія Зунайри —лише одна з багатьох подібних трагедій, що стаються з дівчатами у Пакистані.  Хоча закони країни обіцяють захист, на практиці їхня дія обмежується через слабкий контроль за виконанням, тиск суспільства та відсутність достовірних документів, що підтверджують вік, тож у реальному житті ці закони рідко захищають дівчат у сільських громадах.

У травні 2025 року парламент Пакистану ухвалив Закон про заборону дитячих шлюбів, який встановлює мінімальний шлюбний вік у 18 років як для чоловіків, так і для жінок. Закон передбачає штрафи та тюремне увʼязнення для тих, хто організовує або укладає шлюб з неповнолітніми, а також надає місцевим органам влади повноваження зупиняти такі шлюби ще до їхнього укладання.

Втім, політичні партії досі мають різні погляди у цьому питанні.  Після ухвалення Ісламабадського закону про заборону дитячого шлюбу, Пакистанська народна партія (ПНП) відзначила цю подію як важливий крок уперед. Натомість партія Джаміат Улема-е-Іслам-Фазл (JUI-F) рішуче виступила проти цього закону. Фазал Ур Рехман, колишній лідер опозиції Національної асамблеї Пакистану, заявив, що це законодавство “суперечить Корану та Сунні” і оголосив про проведення загальнонаціональних протестів для “підвищення обізнаності” щодо загрози, яку, на його думку, цей закон становить для ісламської ідентичності. 

Першою юридичною спробою обмежити дитячі шлюби на території Індійського субконтиненту став Закон про обмеження дитячих шлюбів 1929 року, який встановлював мінімальний шлюбний вік для дівчат 14 років та 18 для хлопців. Після здобуття незалежності Пакистан зберіг цей закон із незначними змінами. У 1961 році Ордонанс про мусульманське сімейне право ще більше посилив обмеження, але його виконання було слабким. Пізніше, після ухвалення 18-ї правки до Конституції в 2010 році та передачі повноважень на рівень провінцій, кожна з них почала ухвалювати власні закони. Провінція Сінд у 2013 році підняла мінімальний вік для дівчат до 18 років, тоді як Пенджаб, Хайбер-Пахтунхва та Белуджистан переважно досі дотримуються межі 16 років.

Чому це важливо

За даними ЮНІСЕФ, 29% пакистанських дівчат виходять заміж до 18 років, а 4% — раніше 15 років. Міжнародна організація Save the Children також зафіксувала тривожну тенденцію, повʼязану з кліматичним катастрофами: після руйнівних повеней 2022 року в Пакистані кількість шлюбів з неповнолітніми зросла до 18%.

Ціна цього вимірюється втраченим майбутнім, зруйнованим здоровʼям та порушеними правами. За даними ЮНЕСКО, дівчата, які виходять заміж до 18 років, у 60% випадків частіше залишають школу. У багатьох сільських районах лише 13% дівчат продовжують навчання до 10-го класу. Після одруження на заміну шкільній формі приходять хатні обовʼязки, підручники замінюються каструлями, а ігрові майданчики — тісним подвірʼям.

Але на цьому ризики не закінчуються. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), у дівчат до 18 років ймовірність смерті через вагітність або її ускладнення в 2–5 разів вища, ніж у жінок у віці 20–29 років. У бідних районах південного Пенджабу рання вагітність входить до переліку основних причин смерті молодих матерів.

Багато дівчат, що виходять заміж, навіть не мають базових знань про репродуктивне здоровʼя. Дослідження Фонду Real Medicine 2017 року показало, що 79% пакистанських дівчат-підлітків не знають про менструальне здоровʼя, що робить їх вразливими до стигматизації, інфекцій та ускладнень із здоровʼям на все життя.

Згідно з Індексом гендерної рівності Цілей сталого розвитку 2024 року (2024 SDG Gender Index), Пакистан посідає 137 місце зі 139 країн, маючи один із найнижчих показників гендерної рівності. Найчастіше шлюб у ранньому віці призводить до насильства. За даними Фонду ООН у галузі народонаселення (UNFPA), кожна третя дитина-наречена в Південній Азії є жертвою домашнього або сексуального насильства. Ізольовані від друзів, позбавлені правового захисту та залежні від родини чоловіка, ці дівчата живуть у невідомості.

Пакистан входить до числа країн, які найбільше страждають від змін клімату. Повторюванні повені та інші стихійні лиха (як природні, так і спричиненні людиною) загострюють проблему раннього одруження. Після масштабних повеней 2022 року економічна скрута змусила родини в деяких районах провінції Сінду видати свої доньок заміж у ранньому віці. Згідно з медіа- та НОУ-звітами, дитячі шлюби, інколи укладені за гроші або за менше придане, стали стратегією виживання для сімей, які втратили свої домівки, врожай та засоби до існування. Це призвело до різкого зростання кількості шлюбів із дівчатами віком від 14 до 17 років.

Навіть якщо закони існують, їхнє виконання часто неефективне, особливо за відсутності підтвердження віку особи. За даними ЮНІСЕФ, лише 42% дітей Пакистану віком до пʼяти років мають офіційне свідоцтво про народження. Без документів 14-річна дівчинка може бути визнана  “18-річною” на підставі усного підтвердження, що зводить нанівець правовий захист.  Навіть за наявності документів традиція укладання шлюбів без державної реєстрації, часто відома як нікях (shari nikah) у Пакистані, дозволяє укладати дитячі шлюби поза контролем держави.

Що можна зробити

Однак серед цих тенденцій є люди, які чинять їм опір.

Зображення автора

У квітні 2025 року під час інервʼю в окрузі Бхаккар провінції Пенджабі пакистанець на імʼя Камар Ахмед поділився своїми спогадами про те, як він видав заміж свою старшу 17-річну доньку:

“Вона не була готова… Їй було складно. Я не повторю цієї помилки. Молодша донька спершу повинна закінчити школу, а про шлюб говоритимемо лише тоді, коли вона сама буде до цього готова.”

У травні 2025 року під час відвідування школи в окрузі Леях пакистанська вчителька розповіла, що одна з її найрозумніших учениць раптово перестала відвідувати заняття. Родина готувала дівчинку до шлюбу. Вчителька навідалась до сімʼї разом із медичною працівницею та переконала батьків перенести весілля, поки дівчина не закінчить навчальний рік. Це маленьке відтермінування дало дівчинці трохи надії.

“Іноді дівчині потрібно лише трохи часу, щоб довести, на що вона здатна”, — зазначила вчителька.

Під час джума-намазу (“пʼятнична молитва” — обов'язкова колективна молитва мусульман) в мечеті поблизу міста Леях Імам Алі Нур виступив проти шкідливих традицій:

“Іслам не підтримує примусові або ранні шлюби. Нікях без згоди недійсний. Освіта — це право кожної людини”.

Його слова справили враження. Через кілька днів до нього підійшла мати з сльозами на очах:

“Я процитувала ваші слова, щоб переконати свекруху не видавати заміж мою доньку у такому ранньому віці”.

Ці моменти доводять, що зміни не завжди відбуваються через радикальні реформи; вони можуть починатися в класах, на проповідях, під час розмов на кухні.

Однак на кожний відкладений шлюб припадає десятки тих, про які ніхто не говорить. Правда полягає в тому, що закони Пакистану змінюються швидше, ніж його громади. Без послідовного виконання законів, державної реєстрації народження дитини, розмов про репродуктивне здоровʼя та цільової економічної підтримки вразливих родин розрив між політикою та практикою лише зростатиме.

Крок уперед

Ключовим кроком у запобіганні шлюбів з неповнолітніми  є створення  універсальної цифрової системи реєстрації народжень. У травні 2025 року Національне управління баз даних і реєстрації (NADRA) запустив цифрову систему реєстрації народжень і смертей у лікарнях по всій території країни для модернізації та спрощення обліку. Якщо цю систему поширити на реєстрацію шлюбів,  це могло б перешкоджати укладанню шлюбів з неповнолітніми.

Контроль за нікях-реєстраторами також отримав судову підтримку. У 2024 році Вищий суд у Лахорі постановив: “реєстратори, які порушують правила запобігання шлюбу з неповнолітніми особами, нестимуть юридичну відповідальність”. На рівні громад, некомерційна огранізація  PODA через програму навчання реєстраторів закликала священників “відмовлятись від проведення нікяха для осіб молодших 18 років без офіційних документів”. Це один з найважливіших кроків для боротьби з дитячими шлюбами.

Економічні стимули можуть допомогти утримувати дівчат у школі та відтерміновувати шлюби. Наприклад, програма умовних грошових переказів для середньої освіти Ehsaas передбачає вищі стипендії для продовження навчання дівчат, і цю модель можна розширити до 12 класу, щоб безпосередньо пов'язати фінансову підтримку з освітою. Ця модель пропонує фінансовий шлях до зменшення рівня відсіву учнів, що опосередковано призводить до дитячих шлюбів.

Освіта також відіграє профілактичну роль. Групи, що виступають за реформу навчальних програм, стверджують, що “підлітків неможливо захистити від шкідливих практик, якщо вони не отримають відповідну їхньому віку освіту з питань здоровʼя та прав”. Інтеграція знань про репродуктивне здоровʼя у школах дедалі більше вважається довгостроковим захистом від дитячих шлюбів.

Пакистанське громадянське суспільство активно бореться проти дитячих шлюбів, часто компенсуючи недоліки слабкого виконання законів.

Дитячий шлюб — це не “традиція”, яку слід зберігати, це системна неспроможність. Неспроможність забезпечити захист, освіту та відповідальність. Дівчата не повинні потребувати порятунку; вони повинні зростати з правами, ресурсами та свободою самостійно обирати своє майбутнє. Поки реальні зміни не відбудуться, історія Зунейри повторюватиметься у селах Південного Пенджабу, нагадуючи про важливість продовження боротьби.