Зображення Ліз Карриган та Сафи з візуальними елементами Йоргоса Багакіса, Алессандро Крипста й Ла Ломи; використано з дозволу правовласників.

Ця стаття написана Сафою (Safa) як одна із серії “Оцифровані нерівності” й уперше опублікована на сайті tacticaltech.org. Відредагована версія передруковується Global Voices за угодою про партнерство.

[Усі посилання в тексті — англійською мовою.]

Коли йдеться про “природне” на противагу “штучному”, вважається, що технології відносяться до штучного, проте хімічні елементи й матеріали, з яких ці технологічні блага виготовляються, беруться із земних надр і проходять через багато людських робочих рук.

Що, зрештою, насправді “природне”? “Без цих корисних копалин неможливо говорити про перехід до зеленої енергетики у світі”, — заявила гуманістка, лідерка та спікерка Каве Буламбо у промові 2024 року. “Коли починаєш заглиблюватися в цю справу у спробах зрозуміти складові утвореного рівняння, усвідомлюєш, що під блиском здобутків техногігантів криється світ експлуатації чоловіків, жінок і навіть дітей — робітників кобальтових шахт у [Демократичній Республіці] Конго”.

Було б нечесно розглядати окремо порушення прав людини, пов'язані зі створенням технологій, й окремо вплив цих технологій на довкілля. Сиддартх Кара, дослідник сучасного рабства, окреслив екологічні наслідки видобування кобальту: “Мільйони дерев вирубані, повітря важке від дрібного та грубого пилу, а вода забруднена токсичними відходами гірничозбагачувальних робіт”.

Кобальт і “зелена” енергія

Кобальт — це мінерал блакитного, аж ніби надприродного, кольору, який із давніх давен використовували в мистецтві. До того ж, він набув неабиякої важливості для виробництва акумуляторів, тих, що забезпечують роботу смартфонів, ноутбуків, електромобілів і ще багатьох пристроїв. Кобальт — лише один із природних ресурсів, завдяки яким просувається “зелена енергетична революція”. Та цей важливий мінерал може бути токсичним при дотику і вдиханні, особливо у високих дозах.

В Демократичній Республіці Конго (ДРК) було виявлено значні родовища кобальту, що становлять понад 70% світових запасів. Щоб зрозуміти шкідливий вплив видобування кобальту в ДРК, важливо насамперед узяти до уваги колоніальну історію цих земель. Навіть після здобуття формальної незалежності в 1960 році тривала експлуатація ресурсів країни не скінчилася, а перейшла у спадок, що й донині визначає місцевий гірничий сектор. Бельгійці збудували Колвезі, місто в ДРК, відповідно до системи міської сегрегації у стилі апартеїду; тепер тут у межах міста й на периферії розкидано багато великих кар'єрів.

Видобуванням кобальту в ДРК займаються як багатонаціональні компанії, котрі оформили концесії, так і кустарі, хоча зараз у регіоні переважають промислові копальні. Поширеним залишається кустарне та дрібне видобування, при якому тисячі неофіційних робітників трудяться в небезпечних умовах, аби вручну видобути кобальт. Копання кобальту так званими “кустарями” — серед яких є й діти — Кара описав так: “Нижня ланка ланцюга постачання, звідки береться майже весь кобальт у світі, — це суцільне жахіття”.

Що вам спадає на думку, коли йдеться про щось “кустарне”? Напевно, не якісь неофіційні робітники, що копають руду в небезпечних, часто токсичних, умовах, хтось заробляючи на таке-сяке прожиття для сім'ї, хтось працюючи малими групами для добування корисних копалин на продаж. “Кустарною” називають ручну роботу в невеликих масштабах, і в певному розумінні так і є з роботою “кустарних гірників”. Однак характеристика “кустарний” викликає асоціації з колоритним місцевим сільськогосподарським ринком або з традиційним домашнім сиром чи милом — ніяк не з ситуацією, коли діти й дорослі під прицілом голими руками викопують із землі токсичні мінерали.

Така характеристика частково пояснюється низькою технологічністю явища, оскільки йдеться про розробку окремими людьми родовищ, які вважаються нерентабельними, небезпечними або ще чомусь непридатними для великих гірничих компаній. Проте масштаби кустарного видобування зовсім не малі. Кількість зайнятих у цій галузі або залежних від отриманих через неї доходів загалом у світі перевищує 100 мільйонів. Хоча таке становище може здаватися більш здоровим порівняно з промисловим видобуванням копалин, як одна з галузей промисловості, найбільш сумнозвісних через довгий шлейф порушень прав людини, часто кустарне видобування не передбачає ніяких заходів безпеки для довкілля й робітників, так само й ніякого захисту прав жінок і дітей.

Така форма видобування поширена в Колвезі, особливо в місцевостях, де людям довелося виселятися через масштабні гірничі проєкти. Попри спроби формалізувати цей сектор неофіційне видобування не припиняється й далі надходить інформація про те, як “крозьори” (“creuseurs”, у перекладі “копачі”, як їх там називають) продовжують копати в себе під домом чи на нових незаконних ділянках за офіційними межами копалень. Як висловився один із гірників, Едмонд Каленга: “Корисні копалини подібні до змії, що повзе по селу. Треба просто йти слідом за змією”.

“Кривавий кобальт”

В доповіді Amnesty International за 2022 рік детально розбираються кілька конкретних прикладів порушень прав людини на трьох ділянках гірничих робіт, де організація зібрала документальні докази, супутникові зображення та свідчення в інтерв'ю з колишніми мешканцями й на підставі цього встановила, що людей примусово виселили з їхніх домівок ради видобування копалин в ім'я енергетичного переходу. Примусове виселення становить суттєве порушення прав людини й призводить до втрати засобів для існування і втрати інших прав людини, таких як доступ до основних послуг, включно з охороною здоров'я та освітою. Примусове виселення проводилося в рамках зусиль для формалізації гірничого сектору державою у співпраці з гірничими компаніями. Люди, котрі проживають поблизу забруднених копалень, наражаються на серйозні ризики для здоров'я. Гірничодобувний регіон у ДРК входить до десятки найзабрудненіших у світі територій. Дослідження дозволяє припустити кореляцію між перебуванням під впливом важких металів, таких як кобальт, і вродженими вадами здоров'я, причому в сечі деяких дітей виявили високу концентрацію кобальту.

На додачу до вже згаданих порушень прав людини, таке видобування копалин породжує безліч згубних для довкілля і здоров'я чинників, пов'язаних із такими проблемами, як утрата біорізноманіття, забруднення (повітря, ґрунту, води) та соціально-економічні наслідки: нестабільність у забезпеченні роботою, насильство й утрата засобів для існування. Ці наслідки своєю чергою ведуть до подальших викликів, серед яких виселення, гендерне насильство та стирання культурних знань. Конфлікти виникають не тільки навколо діамантів; як бачите, видобування багатьох корисних копалин супроводжується руйнуванням і веде до спустошення; так відбувається і з кобальтом.

Час від часу компанії – виробники літієвих батарей, такі як Tesla, відгукуються на публічні заклики забезпечити прозорість ланцюгів постачання; проте зі зростанням попиту на кобальт підприємства в галузі виробництва батарей мають приділяти увагу питанням етичності й прав людини на всіх ланках ланцюга постачання. Alphabet (материнська компанія Google), Apple, Dell, Microsoft і Tesla — всі ці техногіганти звинувачувались у закупівлі кобальту, отриманого шляхом примусової праці, та в навмисному приховуванні використання ними праці дітей, зокрема зовсім нужденних.

Хоча суд США постановив, що компанії-закупівельники не несуть відповідальності за методи діяльності постачальників, щодо компанії Apple уже висловлювалися додаткові підозри. “Один із найбільших парадоксів цифрової ери: деяким із найбагатших, найінноваційніших у світі компаній удається постачати на ринок неймовірно складні пристрої, не обтяжуючись при цьому вимогами розкривати, звідки вони беруть сировину для компонентів”, — зауважив Еммануель Умпура, виконавчий директор організації Afrewatch (Africa Resources Watch — “Нагляд за ресурсами Африки”).

Європейський парламент прийняв закон, який зобов'язує великі компанії проводити попередню перевірку щодо дотримання прав людини й екологічних норм на всіх етапах виробництва — це необхідний крок до створення умов, за яких корпорації нестимуть відповідальність за порушення прав їхніми постачальниками. Але ланцюги постачання самі по собі не завжди дають правдиве бачення всієї картини. У випадку кобальту постачальники можуть відправити на переробку руду, отриману з використанням дитячої праці, разом з рудою, отриманою без дитячої праці, й у результаті відстежити весь шлях сировини буде складно, а то й неможливо. Крім того, відмова від дитячої праці у видобуванні кобальту ще не означає, що обійшлося без експлуатації людей і без жалюгідних умов. Для глибшого ознайомлення з питанням попередньої перевірки й відповідальності в гірничому секторі ДРК можна скористатися рядом ключових рекомендацій, наведених Центром Картера.

З розвитком таких технологій, як ChatGPT, криптовалюти та швидший інтернет, наше енергоспоживання тільки продовжить зростати. Одна дослідниця з'ясувала, що для створення одного зображення за допомогою генеративного ШІ потрібно стільки ж енергії, як для зарядки смартфона. За даними, наведеними в доповіді міжнародної інвестиційної фірми Goldman Sachs, на один пошуковий запит із застосуванням ШІ витрачається вдесятеро більше електроенергії, ніж на звичайний пошуковий запит. І Google, і Microsoft у своїх доповідях визнали, що з появою ШІ їхні викиди вуглецю зросли. Як довго ще наша планета зможе витримувати ці системи в умовах, коли нестача води та їжі переросли в реальні світові загрози, а клімат постійно б'є рекорди високих температур? Коли ми нарешті зважимося на критичний погляд на природу, яка живить наші екрани, ми можемо побачити, як нездорові виробничі процеси отруюють життя людей і планети.