Зображення Маріам Нікурадзе / OC Media. Використано з дозволу правовласниці.

[Усі посилання в тексті — англійською мовою, якщо не вказано інше.]

Вибори до органів місцевого самоврядування в Сакартвело 4 жовтня проходили в атмосфері все вищої політичної напруженості. Організовані опозицією протести в день голосування чекало значне втручання поліції [укр.], і десятки людей потрапили під арешт у результаті розслідування, порушеного Міністерством внутрішніх справ.

Партія “Картвельська мрія”, яка перебуває нині при владі, заявила про впевнену перемогу — як за часткою своїх представників в оновлених органах самоврядування, так і за кількістю обраних мерів — у всіх 64 муніципалітетах. Офіційна явка виборців коливалася близько 40,9%; у столиці Тбілісі вона становила всього 31% — рекордно низький показник. Як зазначається в матеріалі Центру аналізу європейської політики (Center for European Policy Analysis, CEPA), міжнародної неприбуткової безсторонньої установи з дослідження державної політики, “з майже мільйона зареєстрованих виборців за кандидата від партії влади проголосувало близько 250 000″. На попередніх місцевих виборах 2021 року явка виборців сягнула 39%.

Суспільно-політичне тло

Вибори до органів місцевого самоврядування проходили серед року протестів [укр.], які почалися [укр.] у відповідь на оголошене урядом рішення відкласти євроінтеграцію. 2024 року відбулися суперечливі [укр.] парламентські вибори, що супроводжувалися значними порушеннями, як на думку картвельської опозиції, так і за словами незалежних міжнародних спостерігачів. Попри невпинні протести керівна партія і не ворухнулася, лише посилюючи тиск на громадян [укр.] та решту представників незалежного громадянського суспільства. Арешти й засудження до позбавлення волі [укр.] продовжуються навіть при тому, що уряд усе частіше привертає критичні погляди через відступи від демократії в Сакартвело упродовж останнього року.

Напередодні місцевих виборів 4 жовтня опозиційні та правозахисні групи висловили стурбованість, що зміни до виборчого законодавства — зокрема скасування необхідності в подоланні певного відсоткового бар'єра для уникнення повторних виборів, збільшення кількості мажоритарних мандатів, перевизначення меж муніципалітетів та перерозподіл мандатів — були написані в інтересах чинних посадовців. Усе це протягом року супроводжувалося утисками інакодумців і громадянського суспільства, включно з ув'язненням опозиційних діячів [укр.], наростанням тиску на неурядові організації [укр.] й обмеженням свободи незалежних місцевих ЗМІ, що, разом узяте, викривило поле гри на користь влади.

В результаті вісім головних опозиційних партій — серед них “Майдан Свободи”, “Європейська Сакартвело”, “Єдиний національний рух”, “Стратегія Агмашенебелі”, “Гірчі – більше свободи” та інші — оголосили, що бойкотуватимуть ці місцеві вибори, заявляючи, що участь у них була б рівнозначною легітимізації режиму, з їхньої точки зору, незаконного. Участь узяли лише кілька опозиційних сил (альянс “Сильна Сакартвело – Лело” й партія експрем'єра Георгія Гахарії “За Сакартвело”), які висунули єдиного кандидата.

Вже й так низьку довіру щодо об'єктивності спостерігачів послабила відмова направити місію спостереження від Організації з безпеки і співробітництва в Європі та її Бюро демократичних інститутів і прав людини (ОБСЄ/БДІПЛ), яким надто пізно повідомили про запрошення. Інші міжнародні спостережні організації та відомі місцеві спостерігачі за виборами, зокрема Міжнародне товариство сприяння чесним виборам і демократії, Асоціація картвельських молодих юристів і Transparency International, також не організували ніяких місій, посилаючись на репресивне середовище й неможливість проведення чесних і вільних виборів.

Протести, сутички й репресії

У день голосування масові демонстрації в різних точках Тбілісі зіткнулись із сильним втручанням поліції. За словами організаторів протестів, ці демонстрації проходили [укр.] як “мирна революція”, але міськрада відмовила їм у дозволах проводити зібрання в більшій частині локацій із їхнього запиту й лиш на одне із кожних чотирьох місць надала дозвіл із застереженням, що дороги мають лишатися вільними, щоб не перекривати людям доступ до пунктів голосування.

Зрештою протестувальники прорвалися через ворота до президентської резиденції; поліція відповіла перцевим аерозолем, водометами та сльозогінним газом. За офіційними даними, 21 правоохоронець і 6 протестувальників зазнали ушкоджень.

Щонайменше один член парламенту у твіті назвав протестувальників “буйним збіговиськом” і “радикальною опозицією”. Згодом Міністерство внутрішніх справ повідомило, що почато розслідування за чотирма окремими кримінальними звинуваченнями — у спробі повалення конституційного ладу, в груповому насильстві, в захопленні або блокуванні стратегічного об'єкта та в пошкодженні або руйнуванні майна. Серед затриманих — доки що 36 осіб — опозиційні діячі й кількадесят демонстрантів.

Реакція в країні й за кордоном

7 жовтня Європейський парламент виступив зі спільною заявою щодо результатів виборів у Сакартвело, зауваживши, що місцеві вибори проходили в середовищі з численними обмеженнями, висловивши стурбованість щодо жорсткої відповіді поліції супроти протестів і закликавши уряд “припинити наступ на демократію та поважати фундаментальні права, такі як свобода зібрань і вираження поглядів”.

У заяві від 7 жовтня директор ОБСЄ/БДІПЛ Марія Телалян закликала владу поважати права громадян на мирні зібрання. “В Сакартвело продовжують затримувати, засуджувати та штрафувати мирних протестувальників за реалізацію їхніх прав. Влада мусить забезпечувати виконання зобов'язань щодо прав людини, взятих на себе перед ОБСЄ, та обов'язків, передбачених міжнародним правом, включно з повагою до права на мирні зібрання, — наголосила вона. — Я б хотіла ще раз настійно спонукати владу Сакартвело не допускати цькування громадянського суспільства та правозахисників і докласти зусиль, щоб їхні голоси обов'язково були почуті, оскільки їхня діяльність має ключове значення для процвітання здорового демократичного суспільства”.

Висока представниця ЄС Кая Каллас і єврокомісарка з питань розширення Марта Кос виступили зі спільною заявою, наполегливо переконуючи Сакатвело захистити свободу зібрань і вираження поглядів. “Місяці рейдів на незалежні ЗМІ, прийняття законів проти громадянського суспільства, ув'язнення опонентів та активістів чи внесення до виборчого кодексу поправок на користь керівної партії різко знизили можливість проведення конкурентних виборів, — пояснили вони, додавши, — значна частина опозиції бойкотувала ці вибори, а явка була відносно низькою”.

Подібне до висловленого ЄС ставлення звучить і в деяких інших міжнародних реакціях, що покладають на нинішню сакартвельську владу відповідальність за вибори, на їхню думку, невідповідні стандартам демократичних виборів і далекі від прозорості й чесного волевиявлення. Тим часом прем'єр-міністр Іраклі Кобахідзе оголосив протест спробою повалення демократичного ладу і звинуватив ЄС у втручанні.

Замало, запізно?

На думку деяких спостерігачів, засудження з боку Заходу недостатньо. За словами Лори Торнтон, старшої керівниці програм із глобальної демократії в Інституті Маккейна, західна сторона теж має нести відповідальність через те, що не доклала належних зусиль заздалегідь, іще до того, що відбулося 4 жовтня. Вона схильна вважати, що [укр.] ЄС і США не спромоглися внести до законодавства зміни, які б дали змогу покарати фінансовими санкціями й ослабити партію влади, а натомість твердили, що все ще зберігається можливість “економічно ізолювати картвельський режим”.

Попри те, що “Картвельська мрія” на цих виборах заявляє про перемогу з великим відривом, Ганс Гутброд, професор державної політики, який давно спостерігає за розвитком Сакартвело, у своєму аналізі припускає, що партія, можливо, не настільки сильна, як здається: “Зрештою, все зводиться ось до чого. За панівним становищем “Картвельської мрії” в усіх установах не видно, що не такі вже вони й сильні. В усьому світі ті, кого тепер називають постліберальними популістами, мають реальні приводи для невдоволення, на яких вони будують свої кампанії: від імміграції до історичного приниження (Тріанон, Севр, амбіції “регіональних держав” і т. п.). А “Картвельська мрія”? Їй доводиться вигадувати ворогів на рівному місці”, — пише Гутброд.

Вибори до органів місцевого самоврядування 2025 року підкреслили все більшу політичну поляризацію та інституційне напруження в Сакартвело. Попри те, що партія влади здобула перемогу в усіх муніципалітетах, через поєднання історично низької явки виборців, бойкоту з боку опозиції та відсутності серйозних місій спостерігачів постають питання щодо вірогідності виборів у цілому. Протести й подальша реакція поліції ще дужче підкреслили напруженість атмосфери, в якій проводилися вибори.

Враховуючи, що Сакартвело привертає критичні погляди через ускладнення на шляху демократії та відносин із західними партнерами, ймовірно, підсумки цих виборів визначать як внутрішньополітичний ландшафт країни, так і майбутнє її залученості у справи Європейського Союзу та ширшої міжнародної спільноти.