Талія Левітт, «50/50», 2025. Акрил на полотні, 91,4 x 121,9 x 3,0 см (36,0 x 48,0 x 1,2 дюйма). Фото надано художницею.

На своїй останній виставці «24/7» нью-йоркська художниця Талія Левітт пропонує ніжне, але технічно сміливе осмислення перших місяців материнства. Задумана, коли розчинилася межа між турботою та студійним життям  — «Я малювала в ліжку з донькою», — поділилася вона, — ця робота відображає життя, прожите в ритмах невідкладності, виснаження, захоплення та ніжності, що перетинаються.

У своїх роботах Левітт поєднує ніжні, майже колискові побутові об’єкти з арт-історичною суворістю: пустушки, дитячий одяг і скриньки для перших скарбів з’являються поруч із фруктами, квітами та свічками, виконаними у багатошаровій техніці «обману ока» та текстильного візерунку. Завдяки ретельно продуманим матеріальним рішенням — сіткам із вирізами, фарбам, що імітують вишивку, блискіткам і литим акриловим оздобам — художниця вибудовує візуальні щоденники, які вшановують працю, близькість та уважність, водночас розширюючи мову сучасного натюрморту.

Левітт, мешканка Нью-Йорку в четвертому поколінні, має міське коріння не випадково; воно впливає як на її чутливість, так і на дослідницькі проєкти. У роботі «Schmatta» (Уффнер Лю, 2023) вона досліджує історію швейної промисловості Нью-Йорка — родовід, з яким вона пов'язана через сімейну історію та давній інтерес до текстильних традицій. Левітт отримала ступінь бакалавра образотворчих мистецтв у Школі дизайну Род-Айленда у 2011 році та ступінь магістра образотворчих мистецтв у Хантер-коледжі CUNY у 2019 році, а також навчалася у Школі живопису та скульптури Сковхеган у 2019 році. Її знання рисунку в поєднанні з роками, проведеними в сучасному мистецькому світі Нью-Йорка, сформували її динамічне й гібридне розуміння живопису, ремесла та ілюзії.

Талія Левітт, «Чи стане моя донька теж художницею?», 2025. Акрил на полотні, 182,9 x 152,4 x 3,0 см (72,0 x 60,0 x 1,2 дюйма). Фото надано художницею.

Практика Левітт перебуває в діалозі з голландським натюрмортом, феміністичними рухом “візерунок та декор”, а також історією ремесел, водночас порушуючи сучасні питання про сприйняття: «Щоб змусити глядача запитати себе: чи це чесно та що є чесність; чи це реально або що є реальністю, на що дивлюсь або як я на це дивлюся?» — зазначає вона. Далі виставка «24/7» вирушить до Художнього фонду K11 у Шанхаї, поширюючи розмову на нову аудиторію та контексти.

Візуально пишні, споглядальні та наративно обґрунтовані картини Левітт знаходять гармонію в багатошаровому хаосі — де предмети повсякденного життя сяють символічним зарядом, а домашній затишок стає монументальним. «Материнство змінило те, як я творю, і те, як я бачу», — розмірковує вона. «Моя донька — моя вчителька».

У розмові з Global Voices Левітт обговорила матеріальні та емоційні зрушення, спричинені материнством, баланс суворості та гри в її техніці візуального обману, демократизуючу історію натюрморту та те, як догляд за дитиною та студійне життя формують одне одного в режимі реального часу.

Нижче наведено уривки з інтерв'ю:

Талія Левітт, «Знову!», 2025. Акрил на полотні, 182,9 x 152,4 x 3,0 см (72,0 x 60,0 x 1,2 дюйма). Фото надано художницею.

Омід Мемарян (OM): Для роботи «24/7» Ви вийшли з раннього материнства, коли межі між студійним та домашнім життям розмивалися. Як цей глибокий досвід назавжди переосмислив Вашу візуальну мову?

Талія Левітт (ТЛ): Не можу переоцінити, наскільки глибоко злиття цих світів, або материнство як поштовх, змінило мій спосіб творчості та спосіб бачення. Наприклад, мої орієнтири з точки зору образності змістилися. Тепер у мене є інший досвід, який я асоціюю з широким спектром символів. Таким чином, вносяться зміни до змісту полотен. Тепер, коли я спостерігаю, як моя донька вчиться дивитися та відкривати, я глибше розмірковую над тим, для кого мої картини будуть зрозумілі… Її найбільше приваблюють фотографічні зображення, які слугують воротами для дослідження ілюстрацій та інших більш абстрактних образів у її книжках. Я маю можливість спостерігати за цим розвитком на власні очі, і це справді надихає.

Оскільки у своїх картинах я вже задала очікування на використання різних образних мов, то можу розширювати власний досвід роботи з фарбою й вільніше рухатися між реалізмом та абстракцією — спираючись на те, чого навчилася завдяки їй.

Талія Левітт, «Моє тіло — гора, моє тіло — живлення», 2025. Акрил на полотні, 76,2 x 61,0 x 3,0 см (30,0 x 24,0 x 1,2 дюйма).

ОМ: Ваша взаємодія ілюзіїtrompe l'oeil та символічних мотивів (голландські натюрморти проти сучасних предметів дитинства) руйнує ієрархії піднесеного та повсякденного. Чи розглядаєте цю реструктуризацію як ситуативну чи довгострокову переорієнтацію у Вашій практиці?

ТЛ: Це справді цікаве формулювання! Я насправді не думаю про одне на противагу іншому, а радше про той самий жанр та подібний зміст, що відбуваються у два різні періоди часу. Натюрморт, навіть у Золотий вік голландського живопису, вважався найнижчим жанром у європейській академічній ієрархії. Гравюри та навіть оригінальні натюрморти того часу були відносно доступними. Ця історія, безумовно, надихнула мене привнести багато сили, академічних навичок та певну зухвалість у свою роботу, пограти з цією історією, а також осучаснити мотиви, які традиційно асоціювалися з trompe l'oeil.

Художниця Талія Левітт малює, тримаючи на плечі новонароджену дитину — залаштунки інтимної реальності за «24/7»; праця, створена на межі між доглядом за дітьми та студійною практикою. Фото надано художницею.

OM: Чи не могли б Ви розповісти нам про процес крок за кроком — від сітки з надрізами до литих акрилових прикрас? Які відкриття переконали Вас зробити цей гібрид живопису, ремесла та ілюзії своєю основною технікою?

ТЛ: У 2019 році, перебуваючи на резиденції в Сковхегані [у штаті Мен, США], я намагалася розмалювати сітчасті двері моєї студії в амбарі. Я подумала: «Має бути кращий спосіб реалістично відобразити цю сітку, ніж малювати кожну крихітну лінію сітки». Тож я взяла лінійку та канцелярський ніж і почала зішкрібати це з картини дверей за ширмою. Я виявила, що можу використовувати фарбу або її відсутність, щоб зобразити щось надзвичайно переконливо, водночас створюючи точну фізичну текстуру та поведінку речі, яку я зображала у реальності. Це відкрило двері (каламбур навмисний!) для експериментів та роздумів про фарбу та trompe l'oeil як жанр так, як я ніколи раніше не гадала.
Крок за кроком – спочатку зображення малюються безпосередньо на полотні пензлями. Потім канцелярським ножем та лінійкою на поверхні прокреслюється сітка та запечатується глянцевим матеріалом. Потім з пакетів для сендвічів витягуються «стібки», і, нарешті, картина прикрашається зліпками, блискітками тощо. Це звучить дуже рутинно, але насправді в описаному процесі відбувається багато імпровізації.

Талія Левітт, «Спорожнила для неї скриньку з коштовностями дитинства та знайшла своє серце», 2025. Акрил на полотні, 50,8 x 40,6 x 3,0 см (20,0 x 16,0 x 1,2 дюйма).

ОМ: Наративи здаються центральними у Вашій творчості, функціонуючи як щоденник, але водночас вони є універсальними. Як наративний живопис — часто відсунутий на другий план у модерністському дискурсі — відроджується у Вашій творчості, особливо у світлі сучасної політики та соціальних потрясінь?

ТЛ: Мені потрібно організувати свою реакцію за допомогою наративу та використання фарби. З точки зору наративу, я не думаю, що мій досвід унікальний, тому, сподіваюся, якщо я привнесу якомога більше щедрості та вдумливості у свою роботу, глядачі зможуть відчути її. Можливо, ця перспектива відроджує наративний живопис, або, можливо, це була стратегія, яку певним чином приймали художники з кожним наступним поколінням?

З матеріальної точки зору, мене цікавить використання властивостей фарби, щоб порушити прямі інтерпретації. Змусити глядача запитати себе: чи це є чесно чи що є чесно; чи це реально чи що є реально, на що я дивлюся і як я на це дивлюся? Ці питання сучасні. Хоча вони не обов'язково політичні чи соціальні, вони досліджують теми, які, на мою думку, є одночасно актуальними та універсальними.

Талія Левітт та її донька під час гри — зазирнемо у життя, яке живить її ніжні, витончені картини та світ «24/7». Фото надано художницею.

ОМ: Оскільки Ви сказали, що Ваші роботи спонукають до пильного розгляду — деталі ремесла нагадують текстильні традиції, проте образи резонують одразу. Як Ви ставитеся до доступності у зв'язку з такими історичними прецедентами мистецтва, як феміністичні рухи за візерунки та декор, голландський натюрморт чи навіть народні традиції?

ТЛ: Я дійсно думаю про доступність цих традицій як про історію, яку варто пропагувати з точки зору зв'язку ремесла з історією мистецтва (з великої літери «М») та гендером. Це інтерес і мотив, які зручно поєднуються з моєю фіксацією та захопленням візерунками та працею. Мене завжди приваблювало ремесло, хай то мозаїка, вітраж чи вишивка, через надзвичайну кількість часу, необхідного для створення роботи, її красу, історію та застосування.

Наприклад, вивчення того, як виготовляються мозаїки, та подорожі, які дозволяють побачити стародавні зразки ремесла, що використовуються локально. Це спонукало мене навчитись імітувати ремесло за допомогою фарб. Сподіваюся, це розвиватиметься і надалі.

Талія Левітт, «Спорожнила скриньку з коштовностями дитинства для неї та знайшла своє серце», 2025. Акрил на полотні, 50,8 x 40,6 x 3,0 см (20,0 x 16,0 x 1,2 дюйма). Фото надано художницею.

ОМ: Як художниця і мати, як Ви справляєтеся з життєвими реаліями догляду за дитиною, одночасно працюючи в студії? Чи розглядаєте  материнство як джерело напруги, натхнення — чи і того, й іншого?

ТЛ: Це було справжнім благословенням, але також досить складним завданням — поєднувати материнство та живопис.

Моя донька була натхненням для моєї роботи в багатьох аспектах. Вона моя вчителька, яка показує мені, як бачити та мислити по-іншому. Я справді відчуваю сильну провину, коли розлучаюся з нею, щоб малювати, і це було складно переживати. Через це я часто забирала її з дитячого садка раніше, і в результаті малювала вночі. Вона завжди в центрі моєї уваги. Можливо, з часом це зміниться, коли вона виросте. Однак можу сказати, що хоча моя продуктивність насправді трохи впала, я вважаю, що моя остання робота, створена для Victoria Miro Projects після її народження, є моєю найсильнішою на сьогодні.

Талія Левітт, «Усе й одразу», 2025. Акрил на полотні, 50,8 x 40,6 x 3,0 см (20,0 x 16,0 x 1,2 дюйма). Фото надано художницею.

ОМ: Ваша фраза «все життя, прожите водночас» (англ. «Life lived all at once») відображає як особисту інтенсивність, так і сучасний хаос. Заглядаючи в майбутнє, чи плануєте продовжувати вести щоденники, чи рухатися до ширших соціальних алегорій?

ТЛ: Мені подобається це питання, бо воно відображає те, що зараз відбувається в студії. Тож і те, й інше! Я найкраще можу досліджувати алегорію через особистий досвід. «Все водночас» насправді прийшло до мене, коли я намагалася вловити демократичну поверхневу якість моєї роботи, невпинне балансування між домом і студією — обидві теми в моїй нещодавній виставці «24/7».