Скріншот із YouTube-каналу Binodva [1]: Святослав Вакарчук виступає перед Львівським вокзалом в Україні
Global Voices взяли інтерв'ю у Святослава Вакарчука [2], соліста культового українського гурту «Океан Ельзи». Перед вами розмова про російське вторгнення, про важливість музики як духовної сили та про те, яка підтримка зараз потрібна його країні.
Вакарчук не просто один із найпопулярніших співаків України, а ще й громадський діяч [3], який займається політикою, двічі обирався депутатом, а з початку війни 24 лютого – став солдатом. Інтерв'ю було записано англійською мовою через Zoom, поки Святослав перетинав кілька військових блокпостів, подорожуючи Україною.
Global Voices поцікавилися у нього про реакцію відомих російських музикантів, багато з яких були знайомі з гуртом «Океан Ельзи» на фестивалях чи концертах у Росії. За небагатьма винятками, такими як Борис Гребенщиков [4], Оксимирон [5] [анг] і Земфіра [6], більшість просто ігнорують війну. Вакарчук вважає, що:
Соціологи та історики пояснять це мовчання, коли війна закінчиться, точно так, як вони пояснювали поведінку німців за часів нацистського рейху. [Німецько-американський філософ єврейського походження] Ханна Арендт [7] намагалася пояснити цю стадну поведінку всередині цивілізованої нації Німеччини. Але зараз не час думати про те, чому і як сталася ця війна, зараз нам треба воювати за Україну. Одного разу ми, мабуть, дізнаємося про відповіді, але зараз мені все одно.
Щодо російських знаменитостей: ми цінуємо тих, хто пояснив свою позицію і заявив, що війна — це погано. Але їхнє ставлення вже не може нічого змінити. Загалом, вони, в основному, не говорили відверто, швидше завуальовано. Нам недостатньо розміщення гасел «Ні війні» у соціальних мережах: вже надто пізно. Вони могли це зробити у 2000 році, коли Путін бомбив Чечню [8], вони могли це зробити і вийти на вулиці у 2008 році, коли Росія вторглася до Грузії [9], і у 2014 році, коли Росія анексувала Крим. Все це мовчання призвело до того, що ми маємо зараз. Але я не звинувачую російську інтелігенцію — тих, хто не підтримує Путіна, — не вважаю, що вони відповідають за масові вбивства в Україні.
Хоча у мирний час Вакарчук виступає з усім гуртом [10], нещодавно він розпочав серію імпровізованих сольних виступів у незвичайних місцях. Іноді він просто співає, іноді грає на гітарі або фортепіано:
Це, насправді, не концерти, а імпровізовані виступи для різної публіки. Іноді я просто розмовляю по півгодини і не виконую жодної пісні, або лише одну-три композиції. Харківське метро, лінія фронту, вокзали – місця не для концертів. Але люди сповнені ентузіазму, і такий виступ будить у мені бажання робити більше. Воно дозволяє мені зробити три речі: показати, що я поділяю зобов'язання [українців] і борюся поруч із ними, не боячись; надати емоційну та духовну підтримку і зрештою доставити боєприпаси.
Він також пояснює своє нинішнє ставлення до музики:
Багато людей хочуть, щоб я писав пісні, і бачу, як це роблять інші музиканти. Але я ніколи не пишу спеціально, тільки тоді, коли моє серце починає говорити. І безпосередньо зараз моє серце зайняте тими, хто потребує допомоги. Але я точно знаю, що мистецтво – це результат переробки стресу та емоцій, і я відчуваю зараз їх стільки, що незабаром щось напишу.
На питання про героїчний опір всього українського народу Вакарчук відповідає так:
Так діяли українці споконвіку, тепер легше розповісти про це іншим, бо ми маємо інтернет, але на полі бою, звичайно, не легше. Україна не змінилася, змінилося те, як її сприймає цей світ.
Вакарчук також дуже ерудована людина. Має кандидатський ступінь з теоретичної фізики і дуже добре знайомий з європейською історією, тому посилається на чеську культуру, яку вважає джерелом натхнення — чи то роман Мілана Кундери, який розповідає про радянське вторгнення в Чехословаччину у 1968 році, чи дух опору Вацлава Гавела, який втілений у його Хартії 77 [11].
Вакарчук дуже чітко розповів, як найкраще допомогти Україні:
Є три речі, які нам потрібні від вільного світу: по-перше, дайте нам систему протиракетної оборони, особливо радянську модель С-300 [12], яку мають всі країни колишнього Варшавського договору [13]. Те саме і з літаками радянського типу. По-друге: більше санкцій. Повна заборона нафти та газу з Росії, а також блокада російських кораблів у всіх портах вільного світу. І по-третє: заборонити росіянам користуватися міжнародною банківською системою SWIFT [14]. Це зробить війну дуже короткою.
Заходу буде нелегко, але ця жертва — ніщо, порівняно з тим, з чим зараз стикаються українці: втрата людей, жінок, дітей, міст. Ми боремося за весь світ, тому ми очікуємо, що ви теж чимось пожертвуєте.
Щоб дізнатися більше про музику «Океану Ельзи», читайте матеріал «Музика під час війни: пісня як форма українського спротиву» [15] та слухайте плейлист Global Voice на Spotify за посиланням [16].
