SU: Розкажіть про різноманітність книг, які ви публікуєте. Які історії цих книг з точки зору написання, друку та видання?
SH: Розповсюджувач або видавець не мають права діяти від імені читача, щоб визначити, що читач хоче, що йому подобається, чого він не хоче і що йому не подобається.
Це бібліорізноманіття підводить нас до іншої теми, питання справедливості слова проти свободи слова. Свобода слова надає і показує найсильніші голоси найсильнішим читачам за рахунок маргіналізованих голосів. Тим часом, справедливість слова дає зелене світло всім голосам, у тому числі книжкам, виданим незалежними або самофінансованими видавництвами.
Я обираю бібліографічний каталог, який мені підходить та стикаюся з труднощами через офіцерів цензури при отриманні прав на видання книг без видалення або додавання певних частин.
Ми думаємо про випуск прийдешніх проектів. Ми працюємо над книгою під назвою Енциклопедія арабської каліграфії за допомогою каліграфа Мунір аш-Шаарані та інша книга уривків з Ібн Арабі. Цю книгу також перекладено на інші мови (французьку, англійську та іспанську) і вона включає художні роботи та вступ від Mouneer. Також у нас є чотири книги перекладені арабською з німецької, каталонської та англійської.
SU: Здається, ви маєте на увазі, що метою книговидання не є отримання прибутку. Тоді це означає, що метою є дізнаватися щось нове? Як можливо продовжувати досягати цієї мети без прибутку?
SH: Як я вже зазначала вище, ми з самого початку орієнтувалися на сирійську аудиторію і сирійського читача. Тобто беремо до уваги сирійського читача.
SU: Чи відрізняються ціни на книги за межами Сирії від тих, які ви продаєте в Сирії?
SH: Так, вони значно різняться. Щороку ми беремо участь щонайменше у восьми книжкових ярмарках. Дохід, який ми отримуємо від продажів на таких подіях за межами Сирії, допомагає нам залишатися на плаву тут. Ми також покладаємося на гранти для перекладу книг різними мовами. Арабською мовою, як частина того, що можна назвати «пропаганда культури»: просування французької, каталонської, іспанської та німецької, наприклад. Ці гранти фінансують щонайменше 70 відсотків нашого проекту.
SU: Рідко можна почути, щоб власник організації говорив більше про культурні та інтелектуальні цінності, ніж про власні прибутки та доходи.
SH: Саме так. Перш за все я займаюся культурою, а не отримую прибуток як видавець. Видавнича справа, зрештою, є бізнесом і відсутність культурних тривог не заперечує його недоторканності. Якби ви хотіли, ви могли б більше зосередитися на діловодстві та отримувати великі прибутки.
SU: Вас турбує, що книги, які Dar Atlas перекладає арабською, є винними у мовній «зраді» через переклад? Ви як видавець стурбовані тим, чи перекладений текст відповідає оригіналу? Як ви знаєте, переклад слугує для незнайомця так званим привітанням; переклад є слуханням, діалогом і взаємодією з іншим. Ви розглядаєте переклад у цих рамках?
SH: Звісно. Без сумніву, я намагаюся досягти перекладу, який максимально відповідає оригіналу. Проте, насправді, ніякої «зради» бути не може. Швидше, перекладач вважає певний вибір кращим у відповідному контексті.
SU: Ці рішення випливають із природи самого перекладу чи це особиста точка зору перекладача?
SH: З вимог тексту, або структури.
SU: Це стосується всіх перекладачів?
SH: Ні. Немає перекладу, який би був на 100 відсотків ідеальним. Швидше, набір етики перекладу. Наприклад:
Набіль аль-Хуффар є одним з найпопулярніших перекладачів як у Сирії, так і за кордоном. Він перекладає з німецької на арабську. Його переклади мають, в сутності, «перспективу відстані», прекрасна фраза, яку я запозичила у дивовижного поета, щоб описати моральну та естетичну виразність Набіля. Врешті я прочитала текст Аміна Маалуфа мовою оригіналу і помітила різницю: перекладений текст не має однакового ступеня краси слова і блиску як оригінал.
Можливо, нам пощастило, що у нас є перекладачі з хорошим знанням мови, передачею, культурою та взаємодією з іншими.
SU: Чи відчуваєте ви розчарування в теперішній культурній сфері Сирії?
SH: Звичайно. Чого ви можете очікувати у цій реальності, яку ми переживаємо?
SU: Перепрошую за наступне запитання, але я повинна запитати: так само, як і ви зберегли місію вашого покійного батька підтримувати Dar Atlas, хто це робитиме коли вас не стане? Якою буде доля Dar Atlas?
SH: Немає нікого і немає спадкоємця. Я довго думала про це.
Я маю декілька варіантів. Я могла би передати видавництво компетентній та чесній людині, щоб воно трималося на плаву. Проте, нікого немає на думці. Я можу передати його власній родині, оскільки ми з сестрою обоє неодружені. Я маю брата, але він абсолютно не веде справи Dar Atlas. Вся решта родина в діаспорі, враховуючи, що ми палестинського походження.
Так, це питання мене хвилює, і я думаю про альтернативний план. Я ще не знаю. Я ще не розпочала процес передачі Dar Atlas будь-кому, оскільки я досі можу керувати всім і виконувати проекти.