Юніс Руто приходить з дому, що в селі Мороп / Веслі Лангат. Фото The Colonist Report Africa, використано з дозволу.

Ця стаття була написана Веслі Лангат (Wesley Langat) і вперше опублікована у виданні The Colonist Report Africa. Відредагована версія передруковується Global Voices за угодою про медіа-партнерство.

Спекотний і вітряний день пополудні в Моготіо, у Кенійській рифтовій долині, біля екватора. Коли йдеш селом Мороп по мощеній пісковим очеретом дорозі, чути завивання вітру, який здіймає з голої й сухої землі пил, що клубиться, як білий дим, у небі.

Дорога веде до дому Джастіна Кіогора, 40-річного чоловіка, батька шести дітей, котрий перебивається підробітками на фермі неподалік. З електричних стовпів, що тягнуться вздовж дороги, можна припустити, що в цій місцевості доступна електрика.

Кіогор щойно повернувся від річки, куди він ходив напувати своїх корів. Незважаючи на близькість ліній електропередач, ось уже більше ніж два десятиліття його будинок так і залишається непідключеним до електроживлення. Ми дивилися, як Кіогор послав свою дитину забрати свій телефон у сусіда, куди його віддавали, щоб зарядити від сонця.

“В мене немає можливості під'єднати мій будинок до електромережі через високу вартість підключення, і я не маю сонячної електростанції як альтернативи”, — сказав він нам. В результаті він носить свій телефон до сусіда на підзарядку.

Він користується мобільним телефоном, щоб зв'язуватися з клієнтами і планувати пов'язані з роботою справи. В деяких випадках він використовує телефон для ділових операцій, в тому числі для надсилання грошей додому своїй дружині через MPESA, застосунок для мобільних грошових переказів.

Проте, якщо сусіда немає, Кіогору для зарядки телефонів доводиться йти до торгового центру, що знаходиться лише за два кілометри від його дому.

Лінії електропередач недалеко від дому Юніс Руто в селі Мороп / Веслі Лангат. Фото The Colonist Report Africa, використано з дозволу.

Історія Кіогора подібна до історій 840 мільйонів людей по всій земній кулі, позбавлених доступу до електроенергії, просто тому що не мають фінансової можливості встановити домашню сонячну енергосистему на додачу до електрики. Близько 570 мільйонів з цієї вражаючої кількості, за даними ООН, знаходяться в Африці на південь від Сахари.

Більший попит на електроживлення

В тій же місцевості, що й Кіогор, проживає Юніс Руто, мати п'яти дітей, яка вирощує боби, сорго й кукурудзу. В 2019 р. для свого дому вона придбала в кредит сонячну енергосистему від компанії Sunking, за яку вона платить на день 20 кенійських шилінгів (KSH 20 = $0,15 ≈ 6 грн). Вона прийняла це складне рішення, тому що мала проблеми з заряджанням телефона і втрачала можливості в бізнесі її фермерської компанії.

“Доки я не купила цю сонячну установку, в мене постійно відключався телефон і до мене не могли додзвонитися клієнти, які хотіли купити фермерську продукцію”, — розповіла вона автору.

Постійно низький заряд на телефоні Руто став проблемою, яка вела до додаткових збитків через втрачені можливості. Завдяки сонячній енергії вона може підтримувати постійний зв'язок зі своїми покупцями й отримувати замовлення на свої товари вчасно.

В той час як незначний відсоток домогосподарств підключено до електромережі, більшість не в змозі оплачувати підтримку підключення до електроенергії. В результаті серед сільських мешканців поширеним варіантом стає купівля переносних сонячних ламп.

Руто більше не переживає за підключення свого будинку до електромережі, тому що її домашня сонячна енергосистема не лише освітлює її домівку, а й живить електроніку, таку як телефони й телебачення.

“Політики давали численні обіцянки під'єднати наші будинки до електроенергії за доступну ціну, але ці зобов'язання так і не були виконані. Про мене, то я вже й не переймаюся”, — говорить Руто.

Для сільських громад Кенії, не охоплених електромережею, сонячні електростанції виявилися дуже надійним і перспективним джерелом енергії. Наприклад, сонячна електростанція дозволяє Руто використовувати більшу частину вечірніх годин для роботи по дому й допомоги дітям у навчанні.

Для Кенії Ціль сталого розвитку (ЦСР) № 7 — прискорити її перетворення на країну зі стрімкою індустріалізацією й середнім рівнем доходу до 2030 р. За прогнозом з “Моніторингового звіту щодо досягнення ЦСР7″ за 2023 р., до 2030 р. приблизно 660 мільйонів людей, переважно в Африці на південь від Сахари, все ще не матимуть доступу до електроенергії.

Джозефіна Тонон, власниця малого бізнесу, що також живе в селі Мороп, вже підключила свій будинок і крамницю до електрики. Проте висока вартість електрики — щонайменше 15000 кенійських шилінгів (KSH 15000 = $114 ≈ 4470 грн) — спонукає її вибирати сонячну лампу. Крім того, переносна лампа для неї надійніша, коли потрібне світло під час аварій в енергосистемі.

Тонон розповіла нам, що відколи вона стала використовувати сонячну енергію, що коштує 20 кенійських шилінгів (KSH 20 = $0,15 ≈ 6 грн) на день, вона заощаджує 200 шилінгів (KSH 200 = $1,52 ≈ 60 грн) на тиждень.

Джозефіна Тонон демонструє, як працює переносна сонячна лампа в її крамниці у селі Мороп. Фото The Colonist Report Africa, використано з дозволу.

Урядова ініціатива

Програма підключення останньої милі — розпочата в 2015 р. й підтримувана урядом ініціатива, що ставить за мету забезпечити доступ до недорогої електроенергії в сільській і приміській місцевості. За даними комунального підприємства Kenya Power, в результаті після трьох перших етапів до електроенергії мають доступ 75% населення, що більше, ніж 29% у 2012 році.

Кенія — одна з африканських країн, які вже освоюють відновлювані джерела енергії, такі як сонце, вітер і геотермальні ресурси.

Стівен Нзіока, заступник директора з питань відновлюваної енергетики в Міністерстві енергетики та нафти Кенії, підтвердив потенціал Кенії в генерації відновлюваної енергії. Нзіока розповів, що його міністерство нанесло на карту 20 нових місць, визначених для встановлення електростанцій на відновлюваних джерелах енергії.

“Потенціал просто величезний: 93% електроенергії, яка споживається в нашій країні, надходить з відновлюваних джерел”, — розказав він.

Нзіока заявив, що викиди парникових газів скорочуються, оскільки уряд поступово виводить з експлуатації генератори на викопному паливі й замінює дизельні електростанції на відновлювані джерела енергії.

Нзіока стверджує, що 78% території Кенії віддалені від основної електромережі. “Якби в нас були такі мікромережі, які б обслуговували такі недостатньо обслуговувані території, тоді б ми могли знайти пропозиції для розвитку промисловості на маргіналізованих територіях. Отож, ми використовуємо відновлювану енергію, особливо сонячну, для досягнення загального доступу до електроенергії до 2030 р. Це наш план як міністерства”.

“Як тільки ми розвинемо мікромережу, у ті місця прийде бізнес, зварювання, магазини й таке інше”, — сказав він The Colonist Report Africa.

За словами Нзіоки, уряд Кенії надає високий пріоритет просуванню й використанню відновлюваної енергетики в першу чергу заради досягнення загального доступу до електроенергії до 2030 р.

Другий етап Проєкту підключення останньої милі, який проводився в Кенії з 2016 р. по 2022 р., успішно дав доступ до електроенергії 1,6 млн людей у сільській місцевості, за даними “Звіту про виконання проєкту”, виданого Африканським банком розвитку 11 серпня 2023 р.

Також за оцінкою впливу від Африканського банку розвитку, доступ до електроенергії зріс на 83%. Світовий банк, Африканський банк розвитку (AfDB) й уряд Кенії разом надавали фінансову підтримку Проєкту підключення останньої милі.

Чи зростає в Кенії використання сонячної енергії?

Ендрю Амаді, генеральний директор Кенійської асоціації відновлюваної енергетики (англ. Kenya Renewable Energy Association, KEREA), пояснює зростання у впровадженні сонячної енергетики в Африці її доступністю. “Сьогодні найбільшою перевагою, що стимулює розвиток відновлюваної енергетики, є її вартість. Відразу після внесення первинних витрат можна далі користуватися нею, сплачуючи решту протягом певного часу”.

Амаді підкреслює надзвичайну важливість розробки технологій відновлюваної енергетики на користь найвразливіших верств населення, щоб таким чином боротися з бідністю завдяки продуктивному використанню енергії у місцевостях без електромережі.