Ліворуч: “Ти мій щит і розрада”, полотно, олія, 92 х 122 см, 2022. Праворуч: “Душевні переговори II”, полотно, олія, 92 х 153 см, 2023. Фото Сор Сен, використані з дозволу.

На нещодавній виставці в Абуджі, Нігерія, були представлені останні роботи Сора Сена, художника, чиї картини відображають його вивчення людського буття та світу навколо.

Серія картин під назвою “Земляни та інші” натхненна часом, проведеним Сеном у будинку престарілих свого дідуся в селі Шангев-Тієв, що в районі Коншиша штату Бенуе, який він описує як “міні-ліс”.

38-річний художник народився і виріс у Нігерії, де отримав ступінь бакалавра образотворчого мистецтва (BFA) в Університеті Ахмаду Белло, Зарія, у 2008 році та ступінь магістра образотворчого мистецтва (MFA) з живопису в тому ж закладі у 2014 році.

Окрім шести персональних виставок, Сен брав участь у понад 30 групових виставках по всьому світу. Його роботи виставлялися в Музеї сучасного мистецтва у Сеулі, Південна Корея, а також увійшли до постійної національної колекції Національної галереї мистецтв Нігерії в Абуджі та колекції “Imago Mundi” Лучано Бенеттона в Італії, серед інших.

В інтерв'ю для Global Voices Сен розповідає про свою шосту персональну виставку та досвід роботи художником у Нігерії:

“Ніхто з нас не вільний II”, олія та емаль на полотні, 122 х 184 см (диптих), 2023. Фотографія Сор Сена, використана з дозволу.

Памела Ефраїм (ПE): Про що ваша остання виставка? Можете поділитися тим, що вас надихнуло на її створення?

Сор Сен (СС): Моя остання виставка “Земляни та інші” досліджує схожість між людьми та деревами і зв'язок між ними. Наскільки вони пов'язані в циклах життя. Я поєднав філософію з роздумами про те, що життєвий досвід людей і дерев дуже схожий. Наприклад, дерево проходить через пори року, коли воно цвіте, змінює листя, колір або форму, і це схоже на життя людини. Іноді ми щасливі, іноді – сумні. Коли я бачу гілки дерева, що сплелися, їхні хитросплетіння, повороти та загальна структурна організація нагадують мені про дещо хаотичну природу людини. Крім того, я намагаюся наголосити на загальновідомому факті, що повітря, яке ми видихаємо, перетворюється з вуглекислого газу на кисень у процесі фотосинтезу.

Основним джерелом натхнення для мене було дитинство і час, проведений у будинку мого дідуся в селі, яке було схоже на маленький ліс. Щоразу, коли ми приїжджали туди на канікули, ми допомагали дідусеві доглядати за деревами. Дідусь ставився до дерев, як до людей, які заслуговують на певний рівень уваги, турботи та любові.

ПЕ: Як Вам вдається створювати такі чудові та виразні роботи? Можливо, Ви можете трохи розповісти про свій творчий процес?

СС: Зазвичай я багато спостерігаю за речами, місцями та людьми. Тому, коли я дивлюся на речі, я намагаюся знайти зв'язок, який вражає мою душу, а не розум. Це означає, що я намагаюся вести емоційний діалог з речами, які хочу створити; складність цього процесу полягає в тому, що його не можна примусити. Найчастіше я створюю без чіткого розуміння того, що я роблю, але для того, щоб насолоджуватися процесом творення. Це дозволяє мені візуалізувати свої думки з точки зору, яку я вважаю чистою і вільною. Коли я закінчую малювати, я часто сиджу з картиною і веду з нею ментальний діалог, щоб зрозуміти, про що мені нагадує нова робота.

ПЕ: Чи є у вас якась конкретна робота із серії “Земляни та інші”?

СС: Мені важко обирати, бо це схоже на те, якби мене попросили обрати улюблену дитину. Однак є одна картина, яка мені особливо подобається, вона називається “Ти мій притулок і втіха”. На ній зображена нібито мати з дитиною; мати зображена у вигляді дерева, яке тримає її дитину. Що мене вражає в цій картині, так це те, звідки я взяв моделі та натхнення. Я був у поліклініці у своєму районі на прийомі у лікаря. Поки я чекала, ця жінка також прийшла до лікаря зі своєю дитиною. Поки вони сиділи в очікуванні, мене вразила любов, чарівність і увага, з якою жінка ставилася до своєї хворої дитини. Я інтерпретував побачене за допомогою фарб так, щоб воно відповідало наративу “Земляни та інші” – можливо, ми подібні до немовлят для дерев, які заслуговують на любов від Матері-Природи.

Ліворуч: “Укорінені в усі пори року”, олія, полотно, 91 х 153 см, 2023. Фото Сор Сен, використано з дозволу. Праворуч: “Вбираючи в себе все”, олія та акрил, полотно, 100 х 100 см, 2021.

ПЕ: Хто на вас найбільше вплинув як на художника?

СС: По-перше, мій батько. Я вперше побачив мистецтво вдома, і це спонукало мене теж почати творити. Потім, коли я пішов до школи, у мене були вчителі, які сильно вплинули на мене, наприклад, мій покійний керівник, Кефас Данжума, я вважаю його великим художником у тому, як він використовував обрані ним елементи та поверхні. Інший викладач, професор Джеррі Бухарі, мені подобається рівень критичності, який він привніс у те, як він навчав мене та інших. Він нагадував нам, що мистецтво – це велика справа, і ми повинні бути уважними. Мій вчитель у середній школі, пан Депуун Лімен, заохочував мене багато малювати. Також мій друг Дхлімі Мунза, який добре малює, розуміє колір і знає, як компонувати елементи, щоб сформувати ефектну композицію.

ПП: З якими викликами стикаються художники в Нігерії?

СС: Для художників матеріали стали шалено дорогими, тому що більшість з них імпортується в країну. Фарби, пензлі, олівці, особливо зараз, коли ми переживаємо валютну кризу, яка, схоже, ніколи не закінчиться, і яка суттєво вплинула на вартість матеріалів.

Але замість того, щоб нарікати, ви можете просто перейти на інший інструмент. Ви можете сказати: “Слухайте, ця штука для мене зараз занадто дорога, тому я буду робити колажі або виготовлятиму власні барвники”.

ПЕ: Нігерія – гарне місце для творчості?

СС: Я думаю, що для творчості загалом це місце дуже сприятливе. Якщо озирнутися навколо, то можна побачити, як багато митці можуть отримати від навколишнього середовища. Фізичне, соціально-політичне, економічне та культурне середовище – тут є з чого черпати натхнення. З огляду на це, чи є у нас платформи для демонстрації робіт після їх створення? Я думаю, що цього бракує. Уявіть собі таку велику країну, як Нігерія, яка має Національну галерею мистецтв, але не має галереї! Уявіть собі галерею або музей, особливо тут, у центрі міста, в Абуджі, куди люди могли б прийти і дізнатися про суспільство, дізнатися про досвід інших людей через образи, які створюють художники!

ПЕ: Яка аудиторія була найбільш відкритою до Ваших картин?

СС: Я живу і працюю в Нігерії, але досі, протягом багатьох років, моєю найбільшою аудиторією завжди були іноземці та експатріанти, які перебувають тут. У якийсь момент мені хотілося, щоб мої роботи купували більше нігерійців, але це не так.

ПП: Чому, на Вашу думку, іноземці купують Ваше мистецтво більше, ніж нігерійці? Це питання цінової доступності чи сприйняття?

СС: “Я справді не знаю, чому іноземці купують мої роботи тут набагато більше, ніж нігерійці, але думаю, що можу здогадатися. Я деякий час займався мистецтвом в Абуджі, і що я можу сказати про ринок, так це те, що тут є велика спільнота емігрантів, які, здається, мають більше часу, щоб дивитися на мистецтво, ніж нігерійці. Я можу помилятися, але це мій власний досвід, або, можливо, тому, що я часто буваю в їхньому просторі, і вони дивляться на те, що я роблю, набагато більше, ніж нігерійці.

Виставка офіційно завершилася 6 березня, але керівництво галереї попросило продовжити її до 17 березня. Сен каже, що розглядає можливість перенесення виставки до іншого міста, але ще не вирішив, куди саме.