Туркменські жінки в традиційному одязі. Фото Вені Марковського на Flickr. CC-BY-2.0.

Туркменістан є найбезпечнішою країною для жінок у Центральній Азії згідно з Індексом жінок, миру і безпеки, нещодавно опублікованим Джорджтаунським інститутом жінок, миру і безпеки та норвезьким Центром гендеру, миру і безпеки PRIO. Хоча результати дослідження ґрунтуються на даних з авторитетних міжнародних джерел, цей висновок явно розходиться з баченням незалежних ЗМІ та правозахисних груп, а також висновками міжнародних експертів.

Наприклад, згідно з результатами опитування, кожна шоста жінка в Туркменістані протягом життя зазнавала домашнього насильства (ДН), а понад 40 відсотків зазнавали різного ступеня соціального контролю. П'ятдесят дев'ять відсотків жінок у Туркменістані вважають, що чоловік має право бити свою дружину.

Окрім домашнього насильства, жінки в Туркменістані стикаються з підтримуваними державою патріархальними поглядами, гендерною дискримінацією та широкими обмеженнями їхніх фундаментальних прав. З моменту вступу на посаду президента Сердара Бердимухамедова минулого року ситуація для жінок у Туркменістані  погіршилася.

Жінки, мир і безпека в країні диктаторів

Туркменістан – центральноазійська країна з населенням близько шести мільйонів осіб. Вона відносно невідома більшості людей, оскільки є однією з найбільш ізольованих країн світу. Країна здобула незалежність після розпаду Радянського Союзу в 1991 році, і з того часу нею керували три різні диктатори. Останні два президенти – батько і син. Гурбангули Бердимухамедов передав президентство своєму синові Сердару Бердимухамедову у 2022 році після того, як керував країною з 2006 року.

Індекс “Жінки, мир, безпека” (WPS) оцінює 177 країн світу за рівнем залучення жінок, правосуддя та безпеки, вимірюючи показники у 13 сферах, використовуючи дані агентств ООН, Світового банку, світового опитування Gallup та інших джерел. Туркменістан посідає 58 місце. Казахстан посідає 70-те місце, Таджикистан – 90-те, Узбекистан – 94-те, а Киргизстан – 95-те.

За даними WPS, Туркменістан є найгіршою країною в Центральній Азії та Центральній і Східній Європі щодо доступу жінок до правосуддя. Туркменістан також має найгірші показники у своїй групі щодо фінансової інклюзії жінок. Але в інших сферах країна показала кращі результати: вона посіла найвище місце у своїй групі за сприйняттям жінками безпеки в громаді, вимірюючи відсоток жінок, які заявили, що почуваються в безпеці, гуляючи наодинці вночі в районі, де вони живуть. Що стосується насильства з боку інтимного партнера, що вимірюється як відсоток жінок, які нещодавно зазнали фізичного або сексуального насильства з боку партнера, Туркменістан посів друге місце в Центральній Азії з показником 7,2 відсотка, порівняно з 6 відсотками в Казахстані.

Порушення прав жінок

Хоча Туркменістан отримав найвищий загальний бал за показником WPS серед країн Центральної Азії, ситуація для жінок там залишається похмурою. Як задокументували в нещодавньому звіті Міжнародне партнерство з прав людини (IPHR) та Туркменська ініціатива з прав людини (TIHR), влада Туркменістану не лише не протидіяла дискримінаційним гендерним стереотипам і негативним практикам, але й активно сприяла їх поширенню. Надії на покращення ситуації після передачі президентських повноважень від батька були розбиті початком нової кампанії з контролю за зовнішнім виглядом жінок в ім'я захисту національних традицій і цінностей.

Наприклад, згідно з інформацією, отриманою TIHR та іншими незалежними джерелами, співробітницям державних установ та студенткам наказали носити сукні в національному стилі, а також під загрозою покарання не використовувати інтенсивний макіяж, не фарбувати волосся і не користуватися послугами салонів краси. Є також повідомлення про свавільні затримання жінок, звинувачених у користуванні косметичними послугами, і навіть про міліцейські рейди на салони краси.

Жінки також стикаються з дискримінацією за ознакою статі при доступі до державних послуг і з серйозними перешкодами при отриманні або поновленні водійських прав. Деякі з цих проблем були висвітлені 6 листопада, коли ситуація з правами людини в Туркменістані оцінювалася в рамках Універсального періодичного огляду (UPR) в Женеві. UPR – це процес експертної оцінки держави, який координується Радою ООН з прав людини. Під час цього огляду Туркменістан отримав низку рекомендацій щодо покращення ситуації з правами жінок.

Водночас, затяжна економічна криза в країні негативно вплинула на становище жінок по всій країні, що означає, що їм доводиться годинами стояти в чергах за продовольчими товарами. Це іноді призводить до спонтанних протестів, які влада швидко придушує. У державному секторі Туркменістану працюють переважно жінки. Як наслідок, вони страждають від репресивних дій держави щодо працівників державного сектору, таких як примусова мобілізація на щорічний збір бавовни або організовані державою масові пропагандистські заходи.

Широко розповсюджене домашнє насильство

Кожна шоста жінка зазнала насильства від свого теперішнього або колишнього партнера, згідно з першим в історії національним опитуванням щодо домашнього насильства у 2020 році. Дослідження було проведене владою Туркменістану та Фондом ООН у галузі народонаселення (UNFPA). Ситуація з насильством виявилася найгіршою в Лебапському (північно-східному) і Дашогузькому (північному) велаятах. Понад 13 відсотків жінок повідомили, що зазнавали економічного насильства з боку свого партнера, що включало обмеження доступу до грошей.

Опитування показало, що контроль за поведінкою жінок з боку чоловіків/партнерів є поширеною проблемою. Понад 40% жінок повідомили, що зазнавали певної форми соціального контролю. Двадцять два відсотки повідомили, що їм обмежують час виходу з дому, а майже 21 відсоток заявили, що їм не дозволяють працювати або навчатися поза домом. Опитування продемонструвало, що така поведінка контролю йде пліч-о-пліч з домашнім насильством: майже кожна п'ята респондентка заявила, що вважає виправданим побиття чоловіком дружини, якщо вона вийшла з дому без його дозволу.

Крім того, серйозною проблемою є приховування випадків домашнього насильства, оскільки жінки, які пережили насильство, стикаються з соціальним тиском, щоб не “ганьбити сім'ю”, повідомляючи про знущання над ними. Менше 12% опитаних жінок, які пережили домашнє насильство, зверталися по допомогу до поліції або інших установ, причому такі побоювання і тиск з боку суспільства були названі основними причинами мовчання. Жінки, ймовірно, занижують кількість випадків насильства, а це означає, що домашнє насильство може бути більш поширеним, ніж показує опитування.

У січні та лютому 2024 року Комітет ООН з ліквідації дискримінації (CEDAW) розгляне стан дотримання прав жінок у Туркменістані. У переліку питань, адресованих владі напередодні цього огляду, комітет попросив пояснити “запровадження кодексів одягу і зовнішнього вигляду та інших дискримінаційних практик” в атмосфері, яка “посилюється активним поліцейським наглядом і контролем за поведінкою жінок”. Вони також поцікавляться заходами, вжитими “для ліквідації патріархальних поглядів, які лежать в основі гендерного насильства над жінками”, а також для криміналізації домашнього насильства – кроку, якого країна ще не зробила.

Щодо того, чи безпечно в Туркменістані жінкам ходити наодинці вночі, слід зазначити, що Туркменістан був оточений у рейтингу WPS такими країнами, як Кувейт, Об'єднані Арабські Емірати та Китай, які мають такий самий розгалужений апарат державної безпеки. Хоча посилена поліція може допомогти жінкам почуватися безпечніше на вулицях Туркменістану, той самий апарат також використовується для придушення прав жінок до такої міри, що, як каже відомий ютубер Ілля Варламов, вони живуть майже “без прав”.

Ось відео на YouTube про порушення прав жінок у Туркменістані.

Поки зберігаються нинішні патріархальні моделі та прогресує порушення прав, немає простору для змістовної дискусії про те, чи є Туркменістан безпечним для жінок.