Зображення Арзу Гейбуллаєвої

7 лютого в Азербайджані понад шість мільйонів виборців, які мають право голосу, йдуть на виборчі дільниці, щоб обрати наступного президента країни на позачергових виборах. Серед семи зареєстрованих кандидатів – чинний президент Ільхам Алієв, який у 2023 році відзначатиме двадцять років при владі з моменту, коли у 2003 році він перейняв президентське крісло від свого батька Гейдара Алієва.

Востаннє в країні відбулися президентські вибори у 2018 році, на яких Алієв був переобраний на семирічний термін (завдяки суперечливому референдуму, проведеному в 2016 році, який продовжив президентський термін з п'яти до семи років). Усі основні опозиційні партії бойкотували вибори 2018 року, а місцеві та міжнародні спостерігачі за виборами визнали, що вони не були ані вільними, ані справедливими. У 2009 році в результаті конституційного референдуму Азербайджан скасував обмеження на кількість термінів перебування на посаді президента. Оскільки більша частина громадянського суспільства перебуває під контролем Алієва, він має всі шанси перемогти на новий термін.

За даними Центральної виборчої комісії, серед 90 000 зареєстрованих спостерігачів, які спостерігають за виборами по всій країні, є 800 міжнародних спостерігачів. Global Voices поспілкувався з Беріт Нінсінг Ліндеман, генеральним секретарем Норвезької Гельсінської спілки з прав людини
Генеральним секретарем Норвезького Гельсінського комітету, яка вже спостерігала за виборами в Азербайджані в минулому.

Global Voices (GV): Як би ви описали нинішнє політичне та виборче середовище в Азербайджані, спостерігаючи за виборами в минулому і стежачи за розвитком подій в країні протягом багатьох років? Які ваші очікування?

Беріт Нісінг Ліндеман (БНЛ): Вибори в Азербайджані, як правило, передбачувані. Від них не очікують ані чесності, ані свободи. Практично немає сумнівів у тому, що 62-річний Ільхам Алієв, який обіймає цю посаду, буде переобраний на п'ятий термін на посаді президента Азербайджану. Сім'я Алієвих керує країною з 1993 року, коли Гейдар Алієв став першим президентом незалежного Азербайджану. У 2003 році його син Ільхам перейняв владу, презентуючи себе як гаранта стабільності та продовжуючи політику свого батька. Відтоді родина Алієвих підтримує союз із Заходом, допомагаючи забезпечити енергетичні та безпекові інтереси країни, а також протидіючи впливу Росії у стратегічному Каспійському регіоні. Співпраця між Заходом і Азербайджаном процвітала протягом багатьох років, але в той же час ситуація з правами людини в Азербайджані погіршилася.

Як міжнародний спостерігач, я спостерігала за кількома виборами в Азербайджані за останні три десятиліття. Вибори в цій прекрасній країні, на жаль, були затьмарені фальсифікаціями й порушеннями відтоді, як країна здобула незалежність від СРСР у 1991 році. Як спостерігач, я була змушена зробити висновок, що кожен раунд недосконалих виборів був втраченою можливістю для Азербайджану відійти від пострадянської автократії до демократії. Широко розповсюджені порушення включали багаторазове голосування, вкидання бюлетенів, а також насильство й тиск на незалежних й опозиційних спостерігачів. Влада звично фальсифікувала результати в атмосфері залякування.

Азербайджан ніколи не проводив виборів, які були б визнані спостерігачами, що заслуговують на довіру, вільними й чесними. Організація з безпеки й співробітництва в Європі (ОБСЄ), найавторитетніший в регіоні орган зі спостереження за виборами, неодноразово заявляла, що Азербайджан просто ігнорує занепокоєння щодо забезпечення базового захисту прав людини в країні. Більшість таких виборів призвели до значної кількості рішень Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ). ЄСПЛ визнав Азербайджан таким, що порушив право на вільні вибори з різних причин – від порушень у виборчому процесі до довільного визнання результатів виборів недійсними та неефективного розгляду скарг на порушення виборчого законодавства.

Майбутні вибори навряд чи будуть відрізнятися від попередніх. Це, мабуть, будуть найбільш похмурі вибори за всю історію, оскільки суспільство, здається, фактично розчарувалося в політичних процесах в країні, яка бачила одні фальсифіковані вибори за іншими. Передвиборча кампанія є похмурою і малопомітною. Хоча є шість альтернативних кандидатів, усі вони є маріонетковими претендентами без наміру або реальних шансів на перемогу, і було б абсурдно говорити про конкурентний процес. Оскільки всі шість кандидатів публічно підтримують і вихваляють політику президента Алієва, серйозних і змістовних дебатів або агітаційних матеріалів конкурентного характеру немає. Жоден з цих державних опонентів не кидає виклик Алієву, який отримав 86% голосів на останніх президентських виборах.

 

ГВ: У незліченних звітах місії ОБСЄ/БДІПЛ зі спостереження за виборами відзначаються порушення, про які ви говорите, а незалежні журналісти країни й місцеві спостерігачі задокументували масштаби цих звинувачень. Що цей досвід, а також ваш як спостерігача, говорить нам про вибори як процес в Азербайджані?

БНЛ: Систематичними репресіями влада фактично знизила довіру суспільства до виборчого процесу в країні. Апатія населення та низька явка свідчать про серйозне розчарування громадян політичною системою, яка неодноразово призводила до фіктивних виборів. Через недостатню залученість населення у виборчу політику, зміни, ініційовані низовими ланками, є малоймовірними в найближчій перспективі, оскільки уряд посилює репресії.

ГВ: Напередодні виборів було заарештовано десятки незалежних журналістів, серед яких були й жінки-репортери з висунутими проти них звинуваченнями у контрабанді. Але це не перший випадок, ми спостерігаємо політично мотивовані арешти в країні. Ви також висловили занепокоєння тим, що керівництво країни не може забезпечити базові права людини в країні, що це говорить нам про керівництво і про те, як його сприймають за кордоном?

БНЛ: Я знаю деяких з них і ціную їхній цінний внесок у розвиток демократії, верховенства права та прав людини в Азербайджані. Однією з жертв репресій став Азіз Оруджов – директор онлайн-телебачення Kanal13. Це вже не перше політично вмотивоване переслідування проти нього. У 2017 році він був засуджений до шести років за сфабрикованими звинуваченнями і визнаний в'язнем совісті. Поки він знову перебуває за ґратами, бакинський суд нещодавно ухвалив рішення про блокування його медіа-групи в інтернет-джерелах.

24 січня цього року Парламентська асамблея Ради Європи (ПАРЄ), провідний європейський правозахисний орган, відмовилася ратифікувати повноваження азербайджанської делегації, посилаючись на погану ситуацію з правами людини та демократією в країні. Будучи одним з 46 членів Ради Європи з січня 2001 року, уряд Азербайджану довгий час ігнорував цю міжнародну інституцію, не беручи до уваги її вимоги щодо реформ у сфері прав людини, систематично знищуючи незалежне громадянське суспільство в країні та переслідуючи критиків уряду з політичних мотивів. Ставки високі, оскільки Азербайджан, за повідомленнями, погрожує вийти з Ради Європи.

Але, незважаючи на те, що президент Алієв усе ще позиціонує себе як реформатор, він повинен отримати сигнал, що реформи мають бути справами, а не лише словами. Погіршення ситуації з правами людини підвищило загальний рівень автократії і викликало серйозні сумніви щодо обіцяних реформ. Дії уряду у сфері прав людини ризикують дестабілізувати країну, оскільки вони ще більше поляризують суспільство і заганяють інакомислення в підпілля. Поки не будуть звільнені політичні в'язні і не припиняться репресії проти політичних опонентів, в країні не відбудуться вибори, що заслуговують на довіру і відповідають справжньому волевиявленню азербайджанського народу.

Азербайджанський народ відчайдушно потребує більшої впевненості у майбутньому своєї країни як демократичної держави, де гарантується верховенство права, а вибори проводяться без фальсифікацій та інших нечесних практик.