Зображення обрисів Африки від Наташі Синєгіної (CC BY-SA 4.0). Відредаговано Джорджією Попплвел.

Автори й укладачі: Нвачукву Егбуніке, Аманда Лей Ліхтенштейн і Еллері Робертс Біддл. 

В останні роки простір свободи слова та інакомислення в інтернеті Африки повільно, але вірно звужується. У 2018 році на континенті особливо зростала ціна висловлювання думок — з точки зору як грошей, так і проблем із законом.

В минулому році введення податків [рос] і ліцінзійних зборів за використання соціальних мереж і ведення блогів у таких країнах, як Танзанія [рос] і Уганда [анг], призвело для африканців — особливо бідних — до зростання витрат на зв'язок, пошук інформації і ведення бізнесу в інтернеті.

Віключення інтернету [анг] залишались загрозою під час суспільних заворушень або політичних змін, наприклад, під час виборів. У 2018 році відключения інтернету — від пари годин до кількох днів — за наказом уряду спостерігались у Чаді [анг], Демократичній Республіці Конго [анг], Ефіопії і Малі [анг]. А тепер сумнозвісне відключення в Камеруні [рос] побило світовий рекорд, ставши найдовшим з зафіксованих відключень інтернету, продовжуючись із перервами загалом 230 днів з січня 2017 по березень 2018 року.

Арешти журналістів також продовжуються. В останні роки працівники ЗМІ потрапляли у в'язницю за звинуваченнями від публікації «неправдивої інформації» [анг] до розкриття державної таємниці [рос] і тероризму [рос].

Загалом ці три види державного контролю над доступом в інтернет і використанням мережі перетворили Африку на південь від Сахари на місце, де вартість і політичні ризики використання інтернету для вислювлювань своїх поглядів стали надто високими для багатьох громадян. Обіцянки інтелектуальних та економічних можливостей, широко розрекламовані міжнародними та міжурядовими організаціями, для багатьох людей на континенті стають нездійсненною мрією.

Жіночий марш у червні 2018 року в Кампалі, Уганда. Фото Катумби Барду, використовується з дозволу.

ПОДАТКИ: нові збори для користувачів соціальних мереж і блогерів б'ють по комунікаціям, комерції та свободі слова

У 2018 році уряди Уганди [анг], Замбії та Беніну [анг] запровадили нові податки для користувачів соціальних мереж, які тепер змушені думати, як оплатити нові збори поверх уже існуючих серйозних витрат на оплату інтернету. Окрім явного бажання урядових лідерів, таких як президент Уганди Йовері Мусевені, заглушити «плітки» в інтернеті [анг], ця податкова політика викликана також давньою претензією до комунікаційних додатків в інтернеті, таких як WhatsApp. Враховуючи, що ними, як правило, володіють зарубіжні компанії, а використання їх безкоштовне для будь-кого з доступом до інтернету, урядові діячі давно висловлювали занепокоєння [анг] з приводу втраченої вигоди для національних операторів зв'язку, які колись були основними постачальниками (і бенефіціарами вартості) таких послуг.

У цей період розвитку телекомунікацій в Африці на південь від Сахари такі інструменти, як WhatsApp і Facebook Messenger, стали основними додатками для особистого спілкування в сім'ях і компаніях та для поширення сповіщень під час надзвичайних ситуацій. Збільшення їх вартості може серйозно понизити можливість спілкування місцевих жителів між собою, вплинувши на багато сторін взаємодії в суспільстві і його продуктивності. Деяких громадян цей податок взагалі позбавить доступу до цих сервісів.

Авторка Global Voices і угандійська активістка Прю Ньямішана пише:

«Коли я брала інтерв'ю у жінок, що живуть у Бвайсі, нетрях в Кампалі, я дізналась, що для них WhatsApp і Facebook — це і є інтернет. Це єдині платформи, якими вони знають як користуватися. Тому новий податок зовсім відріже їх від мережі».

Тим часом у Танзанії та Мозамбіку [рос] були запроваджені нові податки для блогерів і маленьких видавництв, через які багато з них можуть відмовитись продовжувати діяльність. Так званий «податок на блогерів» у Танзанії вимагає від блогерів і власників незалежних сайтів реєструватися і платити приблизно 900 доларів США на рік за дозвіл публікувати інформацію онлайн. У Мозамбіку за новою схемою незалежним журналістам потрібно буде платити за ліцензію збір до 3 300 доларів США.

Нова політика Танзанії призвела до тимчасового закриття Jamii Forums [анг], сайту, який називали [анг] «танзанійським Reddit» і «суахільскими Wikileaks» — це рішення серйозно вплинуло на танзанійський ландшафт соціальних медіа.

Врешті-решт, ці схеми ліцензування і оподаткування створюють економічні і громадянські бар'єри, які будуть мати серйозні наслідки для журналістики, зв'язку, комерції і свободи слова в регіоні.

Дроти над будівлями у Камеруні, 2008 рік. Фото користувача Zzilch з Flickr (CC BY-NC-ND 2.0)

БЛОКУВАННЯ: уряди відключають — і уповільнюють — інтернет в моменти політичної невизначеності

Відключення інтернету в Африці, випадки яких різко почастішали у 2016 році, продовжувались і в 2018-му. Перед великими виборами і в час їх проведення, а також на піку політичних протестних рухів, уряди Демократичної Республіки Конго [анг], Чаду [анг], Камеруну [рос], Ефіопії [рос], Габону, Гамбії, Малі, Замбії [анг] та Зімбабве [анг] дозволили собі заблокувати доступ до інтернету або соціальних мереж — або принаймні уповільнити деякі додатки.

Кенійський експерт в галузі інтернет-політики і співробітниця KICTanet Грейс Мтунгу писала [анг] для Global Voices:

«Уряди говорять про використання інформаційних і комунікаційних технологій (ІКТ) для досягнення цілей розвитку, таких як цілі сталого розвитку [рос] або Програма-2063 [анг] в Африканскому Союзі. Але такі відключення суперечать цьому прагненню розвитку — а цих відключень вимагають саме ті уряди, що підписалися під цими цілями».

Але практика інтернет-втручань продовжується, недивлячись на очевидний тягар і загрозу для соціальних зв'язків, економічного зростання і громадської безпеки, і всупереч резолюції Ради з справ людини ООН (A/HRC/32/L.20) від липня 2016 року [рос], яка проголошує право на доступ до інтернету і зсуджує подібні завади.

Нігерійский журналіст Семюел Огундіпе. Фото PREMIUM TIMES, використовується з дозволу.

АРЕШТИ: для дуже багатьох африканських урядів журналістика — це злочин

Арешти і вибіркові затримання журналістів та правозахисників у Нігерії, Анголі, Ефіопії і Танзанії (і це далеко не всі приклади) показують, що уряди активно намагаються звести стіну між громадянами та їх правом на інформацію.

Співробітники ЗМІ та інші громадяни потрапили у в'язницю за звинуваченнями від публікації «неправдивої інформації» [анг] до розкриття державної таємниці [рос] і тероризму [рос]. Ці арешти порушили роботу і заглушили голоси таких людей, як Семюел Огундіпе — нігерійський журналіст-розслідувач таємно (і незаконно) був затриманий на три дні.

В Танзанії два захисники свободи ЗМІ з Комітету захисту журналістів [рос] були затримані на ніч і допитані [рос] представниками спецслужб у цивільному під час свого візиту в країну в рамках місії по встановленню фактів.

Саме існування цих позаправових загроз і ризиків говорить громадянам, що їх голос має значення. Як пише Нвач Егбуніке з Global Voices:

«Шум [який створюють громадяни] на цифрових платформах лякає автократичні режими. У деяких випадках він навіть може призводити до того, що вони відміняють свої рішення».

Цей матеріал спирається на статті, підготовлені авторами: Афеф Абругі, Ліам Андерсен, Пернілль Берендсен, Абдулає Ба, Ендалк Чала, Розбелл Кагуміре, Демба Канде, Грейс Мтунгу (Grace M'tungu), Прюденс Ньямішана, Джеймс Пропа, Лова Ракотомала, Таіса Зганзерла, Дерсіо Цандзана і Нджері Вангарі Ванйохі.