Східна Гута, передмістя Дамаска, протягом всієї семилітньої війни в Сирії була ареною неймовірних страждань. Це найсуворіший і найтриваліший, у якому народ зумів протриматися, приклад стратегії режиму «здавайтеся або помріть від голоду», а також низка хімічних атак.

Облога Гути почалась у кінці 2012 року [анг], коли сили президента Башара Асада поступилися контролем над територією опозиційним групам. У 2013 році режим посилив блокаду, обрізавши поставки їжі та медикаментів.

18 лютого 2018 року війська уряду Сирії, росіїйські ВПС і союзницькі їм угрупування почали [анг] лютий наступ для повернення контролю над регіоном. Кілька тижнів потому Гута пала.

Бомбардування в першу чергу вдарили по мирному населенню. Центр документації порушень (VDC) у Сирії повідомив Global Voices, що на 16 квітня 2018 року зафіксував 2 165 загиблих, із яких тільки 201 особа не була цивільною.

На 8 березня 2018 року бомбардуванню піддалися 30 медичних закладів, дев'ять з яких, за даими VDC, були виведені з роботи.

Далі йде підбірка історій Global Voices про багаторічні страждання жителів Гути.

Молодь Гути перетворюються на військових журналістів

У цих вітчайдушних обставинах навіть діти стають військовими репортерами, як розповів про це Global Voices Мазін Хассун 19 березня 2018 року.

Хассун поговорив з 12-річною Нур аль-Хатиб, яка разом зі своєю восьмилітньою сестрою Алаою веде спільний акаунт [анг] у твіттері, щоб самостійно висвітлювати осаду.

There is nowhere to go from here, it seems to be the end somehow,
If the international community want to save us it is time to do it now.#SaveGhouta#Ghouta#Syria pic.twitter.com/RQ4xsnRzRy

— Noor And Alaa (@Noor_and_Alaa) March 22, 2018

Звідси нікуди йти, здається, що це кінець.
Якщо міжнародна спільнота хоче нас врятувати, прийшов час зробити це зараз.

Нур сказала Global Voices: «Я хочу бути журналісткою, щоб розповідати про страждання невинних, або вивчати хімію, щоб робити ліки для людей».

Твіттер-акаунт дівчат був створений їхньою матір'ю Шамс Аль-Хатіб, яка також спілкувалася з Global Voices:

Most of the time the girls stay close to me and hug me and start crying when an air strike hit nearby. We don't have much food, only some herbs like parsley, nor water to drink or shower.

Більшу частину часу дівчата тримаються поруч зі мною і обіймають мене і починають плакати, коли поблизу починається бомбардування. У нас небагато їжі, лише деяка зелень, як петрушка, води для пиття і миття також не вистачає.

Читати далі: Молодь Гути стає військовими репортерами, щоб показати страждання мирних жителів [рос]

Вирощувати гриби, щоб вижити

Внаслідок облоги ціни підскочили [анг]. Хоча регіон в цілому є сільськогосподарською зоною, і дехто з місцевих змогли збирати насіння, щоб прогодувати себе, — втім голод став нормою. Жахливі фото голодуючих до смерті дітей регулярно викликали обурення суспільства, за яким звичайно не слідувало жодних дій.

В намаганні виправити ситуацію одна місцева НУО стала вирощувати гриби і роздавати їх безкоштовно, а також навчати сім'ї, як вирощувати їх самостійно. Про це 2 вересня 2017 року Global Voices розопвіли Джойї Айюб і Мустафа Ітані.

Один з організаторів, д-р Ахмед Лейла, розказав Global Voices, що вони почали з «виробництва насіннєвого матеріалу з грибів, що ростуть в регіоні», а потім оцінили їх якість і придатність до вживання.

Далі вони створили невелику грибну ферму в ванній, і коли вона спрацювала, «переїхали» в ванну побільше, і так далі. Тепер вони «створили освітню ферму для регіону».

Читати далі: Сирійці в обложеному місті вчаться вирощувати гриби, щоб вижити

Сумні умови для хворих на рак

В обложеній Гуті швидко закінчились медикаменти, а в кінці 2017 року територія знову потрапила в центр уваги ЗМІ через погіршення медичних умов. Експерти ООН закликали [анг] до евакуації пацієнтів з серйозними захворюваннями в Дамаск, де вони могли б отримати лікування, а також до надання допомоги тим хворим, ліки для яких закінчились.

В статті, опублікованій Global Voices у січні 2018 року, Фірас Абдулла, сирійський фотожурналіст, який прооживав у Думі до примусового виселення військами режиму, описав сумні умови, в яких знаходяться хворі на рак пацієнти медичного центру Дар аль-Рахма, єдиного центру у Східній Гуті, що спеціалізується на лікуванні онкології.

«[На початку] 2017 року блокада [посилилась]… тому для величезного числа пацієнтів це веде до згортання медичних програм і [нестачі] багатьох ліків. Того, що ми маємо зараз на руках, вистачає лише на 3% пацієнтів», — повідомив доктор Мухаммед, який працює в центрі Дар аль-Рахма.

Ясер Аль-Шамі, адміністративний працівник, пояснив, що центр не в змозі забезпечити всі етапи лікування від раку, оскільки в Гуті більше немає післяопераційних матеріалів і матеріалів для радіотерапії.

Читати далі: Онкологічний центр у Східній Гуті В Сирії борется за виживання [рос]

«Чи знають інші про те, що ми існуємо?»

У січні 2018 року, за місяць до початку останнього військового наступу, в Гуті посилились бомбування. Люди пішли під землю і почали проводити більшу частину часу в переповнених укриттях.

Берін Хассун, медсестра і мати, розказала колективу Act for Ghouta [анг] про жахаючі подробиці повсякденного життя в цих умовах. Global Voices опубликовали её свидетельство 20 февраля 2018 года.

Вона описала, як люди страждали від холоду, як жили без доступу до найбазовіших зручностей. Через антисанітарні умови діти легко і масово заражались один від одного.

Вона сказала, що облога докорінним чином вплинула на її здатність забезпечувати базові потреби її дітей. вона описала вину, яку відчувала, коли їла потайки від дітей, тому що більше не могла боротися з голодом:

What is motherhood when you can't even buy a “piece of biscuit” for your son, or ensure a child’s most basic needs because they're too expensive, too far out of reach, or not there at all because of the siege? When you eat quietly, it feels as if you’re stealing. You eat just because you can’t stand hunger anymore. How do you live when you have to lie to your son, trying to convince him that radishes are in fact apples?

Що за материнство, коли ти не можеш навіть купити своїй дитині «печенюшку», забезпечити сину найнеобхідніше, тому що це надто дорого, надто далеко або зовсім недоступно через блокаду? Коли ти їси тишком-нишком, відчуваєш себе так, наче ти злодій. Ти їси потайки, поки вони сплять. Ти їси просто тому, що не можш більше витримувати відчуття голоду. Як жити, коли тобі доводиться брехати своєму синові, щоб переконати його, що редиска — це насправді яблука?

Читати далі: Свідчення сирійської медсестри з обложеної Східної Гути: «Чи знають інші, що ми існуємо?»

«Ми не бачили перемир'я навіть на п'ять хвилин»

24 лютого Рада безпеки ООН прийняла резолюцію 2401 [N1805214], вимагаючи 30-денного перемир'я, яке дало б змогу доставляти гуманітарну допомогу і евакуювати критично хворих і поранених. Однак VDC не помітив [анг] значного зниження рівня насильства.

27 лютого 2018 року Росія в односторонньому порядку оголосила про п'ятиденне перемир'я, яке повинно було дозволити створити гуманітарні коридори.

Аус аль-Мубарак, дантист з міста Хараста, не був здивований недотриманням перемир'я — про це він розповів у свідченні, записаному Act for Ghouta для Global Voices і опубликованому 1 березня 2018 року.

We have grown used to statements from major powers that contradict their actions. The reality is that we have not witnessed a ceasefire of even five minutes over the past ten days.

Ми звикли до заяв крупних сил, які суперечать їх діям. Справа у тому, що за останні десять днів ми не бачили перемир'я навіть на п'ять хвилин.

Аус пригадав лихоліття Гути з початку повстання у 2011 році і зазначив, що під владою опозиції регіон досяг «великих успіхів у демократичному самоврядуванні». Однак він додав:

[…] all of this is continuously undermined by the attacks on civilians by the Assad regime. The number of dead in Ghouta has reached the tens of thousands, among them those whose requests for medical evacuation were denied by the Assad regime. Despite all the rhetoric about de-escalation and truce agreements, the regime’s crimes have never stopped. Ghouta’s residents hear the news and statements then look at their reality only to find nothing has changed.

[…] Все це постійно підривається нападами на мирних жителів режимом Асада. Кількість загиблих у Гуті сягала десятків тисяч, серед них і ті, на чиї прохання про медичну евакуацію режим Асада відмовив. Незважаючи на всі слова щодо угод про деескалацію та перемир'я, злочини режиму ніколи не припинялися. Мешканці Гути чують новини та заяви, а потім дивляться на реальність свого життя, і бачать що нічого не змінилося.

Читати далі: «Нехай це буде швидка смерть»: свідчення дантиста зі Східної Гути Ауса аль-Мубарака

«Мовчати — найбезпечніше, що можна робити»

Виявляти солідарність із Гутою в інших регіонах Сирії було доволі небезпечно. Хоча більшість людей у ​​Дамаску мовчать, чи то від страху, чи з переконання, є такі, хто анонімно засудив наступ на Гуту.

Марія Маттар з Global Voices у березні 2018 року поговорила з трьома такими людьми. Ахмад (псевдонім), родом з Харасти у Східній Гуті, зауважив:

Employees from Ghouta are closely monitored. You have to be careful to not even show sympathy. You have to weigh your words carefully. […]

You risk being suspected of having links with ‘terrorists’, you can lose your job if someone tips you off. You risk even detention. Generally speaking, there is a tacit understanding that silence in the safest thing you can do. […]

When co-workers complain about shells and rocket attacks and call for ‘wiping Ghouta out’ in retaliation for the rockets, all you can do is grin and bear it. I feel deeply embittered. I have friends and relatives there. I have my house which I am sure is a big pile of rubble now. I have my childhood and youth memories there.

За працівниками з Гути уважно стежать. Треба бути обережними і не проявляти навіть співчуття. Необхідно ретельно зважувати кожне своє слово. […]

Ви ризикуєте стати підозрюваним у зв’язках з «терористами», можете втратити роботу, якщо хтось вас видасть. Ви ризикуєте навіть бути затриманням. Взагалі кажучи, існує негласне розуміння того, що мовчати — це найбезпечніше, що ти можеш робити. […]

Коли колеги скаржаться на снаряди та ракетні атаки і закликають «стерти Гуту» в помсту за ракети, все, що ви можете зробити, це посміхнутися і винести це мовчки. Я глибоко озлоблений. У мене там є друзі та родичі. У мене є свій будинок, який, я впевнений, зараз перетворився на велику купу щебеню. У мене є спогади про дитинство та юність.

Читати далі: В Дамаску солідарність з обложеною Східною Гутою небезпечна

Коли закінчаться страждання?

Сірійський режим і його російський союзник відновили контроль над Гутою. Як і протягом всієї війни, повідомлялось [анг] про використання проти Гути кількох видів незаконної зброї, включаючи хлорин, бочкові бомби, касетні бомби і запалювальні бомби.

Здається, що війська режиму прагнуть не просто захопити територію, але і знищити її населення. З-за цього, скоріше за все, страждання жителів Східної Гути закінчаться ще не скоро.

Більше репортажів Global Voices про Східну Гуту і війну в Сирії:

• Центральне телебачення Китаю підтримує російську версію сирійської кризи і стверджує, що хімічні атаки були інсценовані (22 квітня 2018 року)

• Сирія та антиімперіалізм ідіотів (17 квітня 2018 року)

• Учасники демонстрації під гаслом «Досить бомбити Сирію!» в Берліні вимагають негайного перемир'я в Гуті і Афріні (28 лютого 2018 року)

• «Джейш аль-Іслам» очолює мирні переговори в Женеві, в той же час придушуючи свободу слова у Східній Гуті в Сирії (10 березня 2017 року)

• «Білі шоломи» Сирії врятуваи тисячі життів. Тепер їх номінують на Нобелівську премію миру (16 српня 2016 року)

• Шари могил в сирійскому місті Дума (17 червня 2016 року)

• Мрії цього продавця квітів під питанням серед уламків (8 червня 2016 року)

• Рівно рік тому Асад провів хімічну атаку на Гуту (21 серпня 2014 року)

• Якби я була диктатором, я вважала б вас своїм ворогом (14 липня 2014 року)