Зображення Гулар Аббасової. Використовується з дозволу згідно з партнерською угодою.
Перекладачка: Олександра Панфілова
Ця стаття вперше була опублікована на Chaikhana Media. Відредаговану версію опубліковано тут згідно з угодою про контент-партнерство.
Як і в багатьох східних культурах, в Азербайджані батьки забезпечують своїх доньок приданим з предметів побуту, меблів, одягу, щоб забезпечити їхнє майбутнє життя.
Традиція приданого в Азербайджані сягає століть. У ХІХ столітті сім’ї дарували молодятам ковдри, матраци, подушки, плетені покривала та інші дрібні предмети побуту. За словами Махаббат Пасаєвої, автора “Звичаїв і вірувань азербайджанців” (ХІХ-ХХ століття):
Перш за все, в Азербайджані важливо було підготувати (зібрати речі) скриню з приданим для нареченої. Найкоштовніші частини приданого нареченої – весільне плаття, срібні прикраси, головні убори та інші цінності збирали в прикрашену весільну скриню, яка була альтернативним різновидом меблів. Раніше, багатші сім’ї давали своїм донькам землю як придане, в додаток до предметів домашнього вжитку, ковдр, і худоби.
За радянських часів (зокрема, у 1970-1980-х роках), родини були зацікавлені в купівлі імпортних товарів на придане, які були недоступні у звичайних магазинах, але були доступні для тих, хто має гроші щоб їх витрачати. За словами соціолога Лали Мехралі:
В універмагах продавались товари, яких не було в крамницях. Їх також купували дуже багаті як придане для своїх доньок. У 1990-х роках, після перших років незалежності, а також після карабаської війни загальний дохід сімей знизився, і хоча вони намагалися зібрати придане для своїх доньок, це створювало певну фінансову скруту для сімей.
Традиція продовжується і в наш час, але розмір приданого залежить від фінансового стану сім’ї. Деякі починають збирати придане, ще коли їхні доньки малі, і з кожним роком додають туди речі. Розмір і ціна приданого має значення для деяких спільнот, і тому дівчина з малим приданим не може туди потрапити. Деякі сім’ї навіть позичають гроші, тож вони можуть дати своїй дитині придане, яке буде високо оцінюватись родичами чоловіка.
До пандемії COVID-19 рідко хто одружувався без весілля. Але через обмеження на великі скупчення людей і фінансові негаразди сімей, нові традиції стали доречними. Деякі люди почали проводити маленькі вечірки, замість величезних весіль, а молодята , особливо ті які фінансово незалежні від батьків, почали відмовлятись від традиційного приданого на користь більш практичних весільних подарунків.
Ця нова тенденція стала поштовхом для нових традицій: практика приданого, схоже, зникає через зростання економічних проблем на тлі зростання міжнародної інфляції, санкцій проти Росії та можливої рецесії. Цей фото проект досліджує, як змінювались традиції приданого.
Сара, 17 років. Село Курдахани. Зображення Гулар Аббасової. Використовується з дозволу згідно з партнерською угодою.
Сара: Мама почала купувати речі для приданого ще відколи я була дитиною. Посуд, ложки, каструлі, скатертини, лампи… У мене немає в плані одружуватись, наразі я думаю про освіту. Я готуюсь до екзаменів. Але що ж можна зробити?! Як усім мамам, їй потрібно було це робити. Це звичай для усіх моїх родичів і сусідів, у моєму селі. Це нормально для батьків купувати придане для доньки з дитинства. Мама вважає, якщо складати придане поступово, то вийде дешевше. Але все змінюється з часом. Традиції теж.