This site, which publishes translations of Global Voices stories, is an initiative of community members who feel passionate about translating news from around the world into their language.
Global Voices in Ukrainian does not currently have a translation manager to oversee the site, but we are seeking volunteers who wish to fulfill the role. Apply to become one and take up the baton of the Ukrainian language community. Learn more»
Але сьогодні мільйони азербайджанців, які працюють у Росії та Україні, змушені вибирати між роботою та безпекою, оскільки війна продовжує підривати економіку обох країн.
33-річний Ельвін Магсудов вибрав безпеку та переїхав до Молдови з України після неспровокованого вторгнення Росії в Україну. Але на відміну від України, у Молдові – високі ціни, а зарплати невисокі. Він сказав:
Мої умови праці та витрати на життя в Україні були дуже хороші порівняно з Молдовою. Різниця полягає в зарплаті, яку я отримую у Молдові. Зарплата у Молдові значно нижча, а вартість життя вдвічі вища, аніж в Україні.
Незважаючи на труднощі з поселенням у Молдові, Ельвін не планує повертатися до Азербайджану, де також важко знайти добре оплачувану роботу, а його сім’я залежить від грошей, які він надсилає.
Економіст Натіг Джафарлі вважає, що багато людей з приблизно двох мільйонів азербайджанців, які працювали в Росії та півмільйона азербайджанців в Україні до війни, ймовірно, залишаться там, незважаючи на виклики та небезпеки, створені конфліктом. Тим паче, що їхні сім’ї вдома вже відчувають на собі вплив санкцій, запроваджених проти Росії, і гарантії зайнятості.
«Робоча сила, купівельна спроможність, доходи знизилися, існують перешкоди для грошових переказів», – сказав Джафарлі в інтерв'ю Chaikhana media, додавши, що азербайджанці в Росії більше не можуть використовувати послуги міжнародних банківських переказів для надсилання грошей додому через санкції.
Економіст Губад Ібадоглу сказав Voice of Ameica у квітні, що 60 відсотків грошових переказів до Азербайджану надійшли з Росії за перші дев’ять місяців 2021 року, додавши, що «цього року очікується різке зниження цих переказів».
У Біладжарах, передмісті столиці Азербайджану Баку, 42-річна Єгана Мамішова та її двоє дітей уже відчувають на собі вплив війни. Єгана працює вихователькою у дитячому садку, але її зарплати ледве вистачає, щоб утримувати сім’ю, тому вони залежать від грошей, які надсилає з Росії її чоловік, 48-річний Хафіз Мамішов, колишній військовий. Хафіз виїхав з Азербайджану до Росії, оскільки не зміг знайти роботу на батьківщині після звільнення з армії.
Зараз мій чоловік працює на будівництві в Росії. Останні 5 років він працює в Росії і надсилає нам гроші, але це вже неможливо.
Тепер вони заощаджують, щоб прожити на 400 манатів (235 доларів США), які Єгана заробляє на місяць.
Згідно з даними Світового банку, у 2021 році безробіття в Азербайджані становило 6,6 відсотка. Цього року, за деякими статистичними даними, воно трохи нижче 6 відсотків.
Але трудові мігранти, такі як 24-річний Алігейдар Азімзаде, зазначають, що роботу знайти важко.
Після закінчення університету в Україні у 2015 році Алігейдар залишився, купив будинок і відкрив бізнес. Він провів тиждень в Україні після вторгнення, перш ніж вирішив переїхати до Азербайджану. Але переїзд був непростим. Він сказав Chaikhana Media:
Хоча зараз я шукаю, але так і не можу знайти роботу. Найбільша проблема – це безробіття. Я планую повернутися в Україну, якщо закінчиться війна, тому що там – моя робота і мій дім.
29-річному Асафу Мішієву також було важко відновити своє життя в Азербайджані після повернення з Росії через п’ять днів після початку війни. Музикант за професією, Асаф більшу частину останніх 11 років жив і працював у Москві. Раніше він намагався переїхати в Баку, але зрештою повернувся до Росії через вищу зарплату та більше можливостей продовжити музичну кар’єру.
Було більше можливостей [в Росії], як з точки зору доходу, так і з точки зору музики. Можу навести простий приклад, що в Азербайджані важко знайти музичні інструменти. Крім того, якби Азербайджан мене влаштовував, я б залишився в своїй країні. З точки зору роботи, це трохи складно.
Асаф повернувся до Азербайджану у 2017 році і відкрив кафе для молоді, де можна було послухати живу музику та подивитися фільми. Але бізнес проіснував лише два роки.
«Я закрив кафе і повернувся на роботу в Росію. Всі повинні працювати, щоб вижити, тому я вибрав Росію», — розповів він Chaikhana Media.
Сьогодні Асаф викладає уроки вокалу та гітари, щоб заробити на життя.Для 57-річного Севдіяра Гадієва вибір простий: коли війна закінчиться, він хоче повернутися до свого життя у Харкові, де прожив 30 років.Уродженець азербайджанського села Лерік, Севдіяр не зміг знайти роботу вдома після повернення у вересні. Після життя в Україні, він опинився у рідному селі.
Global Voices існує завдяки зусиллям наших волонтерів, підтримці фондів і донорів, а також завдяки послугам, що відповідають нашій місії. Докладніше — у нашій Політиці збору коштів.