Але сьогодні мільйони азербайджанців, які працюють у Росії та Україні, змушені вибирати між роботою та безпекою, оскільки війна продовжує підривати економіку обох країн.
33-річний Ельвін Магсудов вибрав безпеку та переїхав до Молдови з України після неспровокованого вторгнення Росії в Україну. Але на відміну від України, у Молдові – високі ціни, а зарплати невисокі. Він сказав:
Мої умови праці та витрати на життя в Україні були дуже хороші порівняно з Молдовою. Різниця полягає в зарплаті, яку я отримую у Молдові. Зарплата у Молдові значно нижча, а вартість життя вдвічі вища, аніж в Україні.
Незважаючи на труднощі з поселенням у Молдові, Ельвін не планує повертатися до Азербайджану, де також важко знайти добре оплачувану роботу, а його сім’я залежить від грошей, які він надсилає.
Економіст Натіг Джафарлі вважає, що багато людей з приблизно двох мільйонів азербайджанців, які працювали в Росії та півмільйона азербайджанців в Україні до війни, ймовірно, залишаться там, незважаючи на виклики та небезпеки, створені конфліктом. Тим паче, що їхні сім’ї вдома вже відчувають на собі вплив санкцій, запроваджених проти Росії, і гарантії зайнятості.
«Робоча сила, купівельна спроможність, доходи знизилися, існують перешкоди для грошових переказів», – сказав Джафарлі в інтерв'ю Chaikhana media, додавши, що азербайджанці в Росії більше не можуть використовувати послуги міжнародних банківських переказів для надсилання грошей додому через санкції.
Економіст Губад Ібадоглу сказав Voice of Ameica у квітні, що 60 відсотків грошових переказів до Азербайджану надійшли з Росії за перші дев’ять місяців 2021 року, додавши, що «цього року очікується різке зниження цих переказів».
У Біладжарах, передмісті столиці Азербайджану Баку, 42-річна Єгана Мамішова та її двоє дітей уже відчувають на собі вплив війни. Єгана працює вихователькою у дитячому садку, але її зарплати ледве вистачає, щоб утримувати сім’ю, тому вони залежать від грошей, які надсилає з Росії її чоловік, 48-річний Хафіз Мамішов, колишній військовий. Хафіз виїхав з Азербайджану до Росії, оскільки не зміг знайти роботу на батьківщині після звільнення з армії.
Зараз мій чоловік працює на будівництві в Росії. Останні 5 років він працює в Росії і надсилає нам гроші, але це вже неможливо.
Тепер вони заощаджують, щоб прожити на 400 манатів (235 доларів США), які Єгана заробляє на місяць.
Згідно з даними Світового банку, у 2021 році безробіття в Азербайджані становило 6,6 відсотка. Цього року, за деякими статистичними даними, воно трохи нижче 6 відсотків.
Але трудові мігранти, такі як 24-річний Алігейдар Азімзаде, зазначають, що роботу знайти важко.
Після закінчення університету в Україні у 2015 році Алігейдар залишився, купив будинок і відкрив бізнес. Він провів тиждень в Україні після вторгнення, перш ніж вирішив переїхати до Азербайджану. Але переїзд був непростим. Він сказав Chaikhana Media:
Хоча зараз я шукаю, але так і не можу знайти роботу. Найбільша проблема – це безробіття. Я планую повернутися в Україну, якщо закінчиться війна, тому що там – моя робота і мій дім.
29-річному Асафу Мішієву також було важко відновити своє життя в Азербайджані після повернення з Росії через п’ять днів після початку війни. Музикант за професією, Асаф більшу частину останніх 11 років жив і працював у Москві. Раніше він намагався переїхати в Баку, але зрештою повернувся до Росії через вищу зарплату та більше можливостей продовжити музичну кар’єру.
Було більше можливостей [в Росії], як з точки зору доходу, так і з точки зору музики. Можу навести простий приклад, що в Азербайджані важко знайти музичні інструменти. Крім того, якби Азербайджан мене влаштовував, я б залишився в своїй країні. З точки зору роботи, це трохи складно.
Асаф повернувся до Азербайджану у 2017 році і відкрив кафе для молоді, де можна було послухати живу музику та подивитися фільми. Але бізнес проіснував лише два роки.
«Я закрив кафе і повернувся на роботу в Росію. Всі повинні працювати, щоб вижити, тому я вибрав Росію», — розповів він Chaikhana Media.
Сьогодні Асаф викладає уроки вокалу та гітари, щоб заробити на життя.Для 57-річного Севдіяра Гадієва вибір простий: коли війна закінчиться, він хоче повернутися до свого життя у Харкові, де прожив 30 років.Уродженець азербайджанського села Лерік, Севдіяр не зміг знайти роботу вдома після повернення у вересні. Після життя в Україні, він опинився у рідному селі.
