Зображення у Canva Pro.

Уперше я почула термін FOMO (для тих, хто не розуміє абревіатури, означає “страх пропустити”), коли поверталася на материк після вихідних на DDI (Down De Islands) – популярного місця відпочинку та релаксації. Було вже пізно, і з нами на човні було виснажене маля, яке, як не дивно, активно ухилялося від сну. Її батьки пояснили її поведінку терміном FOMO.

Я розумію дітей. Вони від природи допитливі, усе для них нове, а їхній мозок розвивається з шаленою швидкістю, встановлюючи всілякі важливі неврологічні зв'язки, які допомагають їм зрозуміти, як влаштований світ і яке місце в ньому вони посідають. Однак експерти в галузі охорони здоров'я вважають, що у дорослих феномен FOMO нерозривно пов'язаний зі сприйняттям того, що інші люди отримують більше задоволення, ніж ви. Із якихось глибинних причин це викликає таке почуття тривоги, що ви можете раптом виявити, що робите несподівані речі, щоб не залишитися осторонь.

У понеділок 9 січня, прагнучи потрапити на похорон колишнього прем'єр-міністра Басдео Пандая, Карен Нуньєс-Тешейра, колишня міністерка фінансів, перелізла через огорожу в SAPA (Південній академії мистецтв). Так вона пояснила свій вчинок представникам ЗМІ: “Міністр, який був моїм колегою, вирішив проігнорувати мою присутність. […] Тож ви мене ігнорували, тепер ви всі мене побачили. І тепер вони повинні допомогти колишньому президенту Сенату зробити те ж саме, тому що він не отримав запрошення”. Потім у кліпі було показано, як Тімоті Гамел-Сміт наслідує приклад Нуньєс-Тешейри і перелазить через бар'єр.

Чесно кажучи, мені довелося переглянути відео кілька разів, щоб зрозуміти, чому багато хто в Тринідаді і Тобаго регулярно так чинить. Тоді як лідери  повинні показувати приклад, вони нахабно роблять це перед відеокамерами, виправдовуючись навіть тоді, коли перестрибують через огорожу.

З огляду на те, що в грудні 2022 року Нуньєс-Тешейра безуспішно змагалася з нинішнім прем'єр-міністром Кітом Роулі за лідерство в PNM (Народному національному русі) на внутрішніх виборах, вийшла з партії в серпні 2023 року, заявивши, що демократія в країні “під загрозою”, і приєдналася до нової політичної партії Гамела-Сміта, можна припустити, що її колеги по уряду все ще ображені на неї.

Тринідадці не можуть змиритися з думкою про те, що вони можуть щось пропустити – ми любимо бачити і бути побаченими. Якби це були два звичайні хлопці, що штурмують Північну трибуну в Панорамі, то, можете не сумніватися, розповідь одразу пішла б у темне, принизливе русло – але чим вище ви піднімаєтеся в суспільстві, тим більше до FOMO ставляться толерантно.

Для мене це абсурд – але я не страждаю від FOMO. Я така ж ТТТB (Тріні до кісток), як і будь-яка інша дівчина, але кожен, хто мене знає, підтвердить, що зазвичай я тримаюся подалі від божевільного натовпу. Якщо вже на те пішло, то я – уособлення JOMO (Joy of Missing Out – радість від пропущеного). Можливо, це якось пов'язано з вечіркою на день народження, на яку мене нібито запросили, коли я навчалася в початковій школі.

Однокласник – чиє ім'я або обличчя я, чесно кажучи, не пам'ятаю, хоча пам'ятаю, що у нього було велике почуття власної гідності і дуже мало друзів – підбіг до мене, щоб вручити запрошення, супроводжуючи його якоюсь уривчастою фразою про те, що на вечірку потрібно більше дівчат. Зрозуміло, що я розгубилася, запхала його в сумку, пішла додому і швидко про нього забула. Пізніше мама знайшла запрошення і запитала мене, чому я нічого не сказала. “Тому що я не їду”. Коли вона запитала, чому, я переказала ситуацію з обміном, і вона повністю погодилася зі мною. (Підозрюю, що вона навіть була трохи вражена).

Таке ставлення залишилося зі мною й донині. Я люблю власну компанію; якщо ви не відчуваєте того ж, добре, але не чекайте, що я буду намагатися потрапити до вашого клубу, на концерт, вечірку, весілля або похорон. Я також не прийму це на свій рахунок – я цілком розумію, що у вас, можливо, закінчилися квитки на ваше свято, ви віддали перевагу більш інтимній обстановці для свого весілля тощо.

У випадку з лазанням через огорожу недогляд міг бути навмисним або просто випадковим. У будь-якому випадку, якщо ви не маєте запрошення на урочистий державний захід, список гостей якого, ймовірно, обговорювався з родиною покійного та/або затверджувався нею, чи варто вам приходити? І для чого? Щоб довести свою політичну позицію? Виставити організаторів у кращому випадку дріб'язковими, а в гіршому – невмілими? Чи, можливо, для того, щоб мати можливість сказати, що ви були там. Принаймні тепер ми маємо безліч кумедних мемів.

У країні, де ми все ще зациклені на статусі та ієрархії, де практично на кожному заході є не лише VIP-секція, але й VVIP-секція. Люди забувають, що у них є вибір, і, на мою скромну думку, дует Карен Нуньєс-Тешейри та Тімоті Гамел-Сміта міг би ним скористатися. Найпростіше – надіслати листівку зі співчуттям. Але, чесно кажучи, цей секрет, який ми, JOMO, тримаємо глибоко в душі: відсутність змушує серце битися ще сильніше.