Солодка угода: Туреччина та літаки F-16
Зображення Арзу Гейбуллаєвої
Туреччина нарешті отримала зелене світло на довгоочікувану угоду – придбання винищувачів F-16 у США – після місяців невизначеності. 26 січня США схвалили продаж 40 нових винищувачів F-16 на загальну суму 23 мільярди доларів США. Угода також включає обладнання для модернізації 79 наявних у Туреччині винищувачів F-16. Новина про угоду з'явилася наступного дня після того, як парламент Туреччини нарешті проголосував за схвалення заявки Швеції на вступ до НАТО.
Через день після того, як Ердоган підписав угоду про вступ Швеції до НАТО, Державний департамент схвалив продаж винищувачів F-16 Туреччині (і F-35 Греції)
— Piotr Zalewski (@p_zalewski) January 27, 2024
За повідомленням The New York Times, держсекретар США Ентоні Блінкен заявив, що Туреччина не отримає винищувачі, якщо Туреччина не схвалить заявку Швеції про вступ до НАТО.
Президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган і його правляча Партія справедливості і розвитку (ПСР) рішуче виступили проти вступу країни до альянсу, якщо Швеція не задовольнить вимоги Туреччини, включаючи заборону прокурдських демонстрацій у Швеції й екстрадицію різних осіб, яких Туреччина називає терористами.
Минулорічний інцидент зі спаленням Корану у Швеції, коли ультраправий політик публічно спалив священну книгу, лише загострив відносини між двома країнами.
20-місячна затримка з подачею Швецією заявки на вступ до ЄС принесла результати для Туреччини. За даними Reuters, окрім домовленостей про зняття ембарго на постачання зброї, Туреччина також домоглася від Швеції та Фінляндії (обидві країни подали заявки на вступ до НАТО одночасно, а Фінляндія приєдналася до Альянсу у квітні 2023 року) вжиття заходів проти членів Робітничої партії Курдистану (PKK) та руху Ґюлена (FETÖ), які офіційна Анкара визнала терористичними організаціями.
Але жодна з цих угод і домовленостей не була настільки важливою для президента Ердогана, як укладення угоди щодо F-16. Як висловився досвідчений журналіст Амберін Заман: “Скарги Туреччини на Швецію були радше прикриттям її справжньої мети, яка полягала в отриманні F-16″.
У грудні 2023 року, виступаючи перед журналістами, Ердоган також натякнув на те, що літаки важливіші: “Позитивний розвиток подій, якого ми очікуємо щодо [закупівлі американських] F-16 й обіцянок Канади [про зняття ембарго на постачання зброї], допоможе нашому парламенту мати позитивний підхід до Швеції… Усі вони пов'язані між собою”.
Канада, яка також є членом НАТО, “погодилася відновити переговори з Туреччиною про зняття експортного контролю на частини безпілотників, включаючи оптичне обладнання” в липні 2023 року.
Несподіваний успіх
Незважаючи на заяви Ердогана, придбання літаків може виявитися не такою важливою справою, як сподівалися чиновники. Винищувачі F16 по суті поступилися місцем F-35, які є новішими і більш потужними винищувачами. До 2019 року Туреччина була частиною глобального партнерства щодо спільних ударних винищувачів F-35, але була виключена з нього Пентагоном, коли того ж року вирішила придбати російські оборонні системи С-400. Наступного року США наклали санкції на турецьке Управління оборонної промисловості (SSB), включаючи “заборону на всі американські експортні ліцензії та дозволи для SSB, а також заморожування активів і візові обмеження для доктора Ісмаїла Деміра, президента SSB, та інших офіцерів SSB”, – йдеться в прес-релізі Державного департаменту США.
Сінан Чідді, автор, науковець і старший науковий співробітник-нерезидент з питань Туреччини у Фонді захисту демократій, вважає, що, окрім відчуження всередині альянсу НАТО й погіршення відносин зі США, Туреччина “нічого не виграла від затримки вступу Швеції до Альянсу. Продаж F-16, який зараз дозволений, можна було б здійснити на 20 місяців раніше, якби Ердоган схвалив вступ Швеції й Фінляндії до НАТО, коли вони вперше подали заявки на вступ”.
Або, за словами відставного турецького дипломата Селіма Кунералапа, Туреччина погодилася на віслюка після коня: “Греція отримає найсучасніші F35, а ми – “підтягнуту” модель F16 40-річної давнини. Нашим політикам було б корисно проявити незвичайну розсудливість, поки проект F16 не буде реалізований”, – написав Кунералп у своїй статті.
На додаток до схвалення продажу винищувачів F-16 Туреччині, США також схвалили продаж 20 винищувачів F-35 Греції – давньому супернику Туреччини. Відносини між обома країнами значно покращилися за останній рік після того, як у 2022 році президент Ердоган погрожував Афінам ракетами. Напружені відносини викликали занепокоєння в Державному департаменті США, який прагнув отримати “запевнення від Туреччини, що вона деескалує будь-яку напруженість з грецькими військовими в Егейському морі”, – писала New York Times. Однак, чи реальні ці обіцянки, ще належить з'ясувати.
Сінан Ульген, колишній турецький дипломат і старший науковий співробітник аналітичного центру Carnegie Europe, написав у твіттері, що “неправильно радіти” цій угоді. “Цей результат не може компенсувати виключення Туреччини з програми F35″. Рішення країни придбати С400 “було, мабуть, однією з найдорожчих помилок зовнішньої політики Партії справедливості і розвитку”.
Інші критикували схвалення угоди у світлі ситуації з правами людини в Туреччині і переліку інших проблем, включаючи підтримку Анкарою ХАМАСу і сердечні зв'язки президента Ердогана з президентом Росії Владіміром Путіним.
Кампанія під хештегом #NoJetsForTurkey в Твіттері закликала адміністрацію США утриматися від продажу літаків, посилаючись на занепокоєння щодо безпеки сусідів по регіону, якщо не буде “механізму, який притягав би Анкару до відповідальності за те, як вона вирішила використовувати винищувачі”.
Це, однак, може виявитися порожнім звуком, оскільки Туреччина може навіть мати можливість повернутися до клубу F-35. Про потенційне повернення згадала виконувачка обов'язків заступника держсекретаря США Вікторія Нуланд під час свого візиту до Туреччини цього тижня. “Якщо ми зможемо вирішити питання С-400, а ми хотіли б це зробити, США будуть раді вітати Туреччину в сім'ї F-35″, – сказала Нуланд в ефірі турецького телеканалу CNNTurk 29 січня.
