Незважаючи на посилення санкцій, воєнне обладнання продовжують імпортувати зі Східної Азії в Росію
Верстати з ЧПК (Interesting Engineering). Справедливе використання.
Хоча численні санкції зачіпають дедалі більше сфер, вони не завжди ефективні через низку причин: природу відкритої світової торгівлі та використання третіх країн як посередників для обходу санкцій, подвійний характер певних товарів, які можуть використовуватися як у цивільних, так і у військових цілях, корупцію та відставання законодавства від нових схем. Одним із продуктів, за яким наразі стежать активісти та експерти з питань санкцій, є верстати з ЧПУ. ЧПУ означає “числове програмне управління” і відноситься до складних верстатів, здатних різати метал або інші матеріали за певною формою. Вони можуть використовуватися в промислових цілях, але також необхідні для створення та адаптації військової техніки – від танків до деталей безпілотників, таким чином підпадаючи під категорію товарів подвійного призначення.
Global Voices поспілкувався з Оленою Юрченко – дослідницею міжнародних відносин, яка зараз працює в університетах Глазго, Тарту і Сараєво. Юрченко також працює радником і старшим аналітиком Ради економічної безпеки України (РЕБ), є членом Балкансько-української мережі співпраці (BUCN) і має великий досвід у дослідженні OSINT. Інтерв'ю відбулося англійською мовою електронною поштою.
Олена Юрченко (ОЮ): За різними даними, частка імпорту металообробного обладнання з Тайваню зросла майже в 1,5 рази (приріст у вартісному вираженні склав понад 17 відсотків, що становить понад 18 мільйонів доларів США). Що стосується Південної Кореї, то в 2022 році вона збільшила свою частку в загальному обсязі поставок більш ніж в 1,4 рази (у вартісному вираженні приріст склав 14 відсотків, тобто понад 6 млн доларів США).
Хоча Південна Корея і Тайвань є новачками в індустрії ЧПУ, вони швидко прогресують, хоча все ще відстають від лідерів галузі за виробничими можливостями. Але доступність і задовільна якість продукції, особливо на тлі всеосяжних санкцій, накладених на Росію з боку США та ЄС, роблять їх привабливими партнерами для таких залежних від імпорту країн, як Росія.
М'які обмеження Сеула щодо подвійного використання та експортного контролю до початку 2023 року дозволили Росії значно збільшити імпорт вкрай необхідних їй верстатів з ЧПУ. Незважаючи на тісні зв'язки зі США, Південна Корея зробила рішучі кроки для посилення дотримання західних санкцій проти Росії лише через рік після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну, тобто з квітня 2023 року.
Аналогічно Тайвань є одним з провідних світових виробників та експортерів верстатів із ЧПУ. Спочатку він утримувався від посилення експортного контролю після російського вторгнення, що призвело до помітного сплеску російського імпорту металообробного обладнання з країни у 2022 році. Це зростання привернуло міжнародну увагу, зокрема, через випадок з російською компанією “I Machine Technology”, що імпортує спеціалізоване обладнання, яка з січня 2023 року імпортувала з Тайваню інструменти з ЧПУ на суму понад 20 мільйонів доларів США. Частина цього імпорту потенційно підпадала під категорію товарів подвійного призначення, що підлягають експортному контролю. Незважаючи на заходи, запроваджені тайванською владою в січні 2023 року, транзакції продовжувалися, що свідчить про слабке дотримання законодавства.
У січні-лютому 2024 року було запроваджено новий комплекс заходів з боку Тайваню. А саме 7 лютого 2024 року після розслідування Washington Post щодо компанії I Machine Technology Міністерство економіки Тайваню додало 77 позицій до списку верстатів, заборонених до експорту в Росію та Білорусь, включаючи верстати з ЧПУ. Міністерство також попросило тайванських виробників, які експортують до таких країн, як Туреччина та Об'єднані Арабські Емірати, де, як вважається, існує високий ризик перенаправлення продукції, погодитися не перенаправляти поставки до Росії та Білорусі. Крім того, штраф за перше порушення експорту до Росії було збільшено більш ніж у 15 разів – до 1 мільйона тайванських доларів (32 055 доларів США).
Якщо звернутися до цифр, то у 2021 році Німеччина посіла перше місце у постачанні обладнання до Росії (24% від загального обсягу імпорту), за нею йдуть Італія (18%), Китай (11%), Тайвань (майже 10%) та Південна Корея (9%). Внаслідок запроваджених обмежень частка поставок із західних країн у загальному імпорті металообробного обладнання скоротилася майже в 1,8 раза – до 39% у 2022 році. Натомість у 2022 році частка Китаю в імпорті зросла до 43%, а Тайваню – до 15%.
ФН: Одним з ключових елементів є визначення кінцевого покупця, наскільки це практично досяжно?
О.Ю: Важливим аспектом стійкості російського військового комплексу є добре налагоджені ланцюги постачання санкційних товарів. Ці ланцюги поставок були створені у 2014 році, після вторгнення Росії до Криму та східної України, і зараз посилюються. У 2022 році росіяни відкрили понад 1300 компаній у Туреччині – на 670 відсотків більше, ніж у 2021 році. У Казахстані кількість компаній з російським капіталом за рік зросла на 70 відсотків. У Грузії та Вірменії у 2022 році також спостерігалася хвиля зростання російського бізнесу – 21 000 та 6 500 відповідно. Судячи з фінансової активності між Китаєм, ОАЕ, іншими країнами Центральної Азії та Росією, загальна кількість підставних компаній може перевищувати 30 000 суб'єктів.
Торгова статистика також підтверджує твердження про продовження російського імпорту критично важливих компонентів через посередників – треті країни, що є сусідами або союзниками Росії. У той час як вартість експорту пріоритетних товарів військового призначення з ЄС до Росії у першій половині 2023 року знизилася на 97%, загальна вартість експорту цих товарів з ЄС до Китаю та країн Центральної Азії зросла на 145%. У свою чергу експорт товарів з цих країн до Росії у першому півріччі 2023 року був у 17 разів більшим, ніж у першому півріччі 2021 року. Для деяких окремих товарів частка була набагато вищою (наприклад, 74% для генераторів сигналів і значно більше 100% для деяких електронних інтегральних схем). Ці дані принаймні вказують на потенційно високий рівень реекспорту товарів, що походять з ЄС або інших країн.
Очевидно, що Китай домінує в російському імпорті в усіх товарних групах санкційних товарів, на нього припадає 70-80% російського імпорту в цих товарних категоріях. Є й особливі випадки: серед пріоритетних товарів військового призначення на Малайзію в першій половині 2023 року припадала майже половина російського імпорту шарикопідшипників і майже третина сферичних роликопідшипників. Киргизстан забезпечив 34% імпорту електронних інтегральних схем у вигляді підсилювачів. Туреччина забезпечила 20% імпорту електричної апаратури для комутації електричних ланцюгів, а Ізраїль – 18% імпорту певної апаратури для передачі і запису даних.
ФН: Японія увійшла в рецесію, тайванська промисловість верстатів з ЧПУ потрапляє під підозру США та Німеччини, а Китай завойовує ринок експорту в Росію. Що можна зробити за таких умов на практиці, щоб зберегти етичність і водночас стійкість галузі в Північно-Східній Азії?
О.Ю.: Я не є експертом з розвитку бізнесу і можу говорити лише про санкції, яких можна дотримуватися етично, дотримуючись міжнародних санкцій. Що я знаю, так це те, що не існує такого поняття, як надмірний комплаєнс. За умови належного дотримання правил внутрішній комплаєнс може вберегти компанії від неприємностей, заробити додаткові бали в очах компетентних органів і підвищити їхню репутацію.
Крім того, існує багато ринків, що розвиваються, де можна було б використовувати азійські верстати з ЧПУ – наприклад, Україна, якій потрібно розбудовувати свою військову промисловість, що неможливо уявити без верстатів з ЧПУ.
Крім того, економічна скрута навряд чи є виправданням для продовження торгівлі товарами подвійного призначення з країною-агресором. Якщо агресор отримує підтримку від продовження поставок критично важливих товарів, він продовжуватиме вести свої агресивні дії, а інші можуть наслідувати його приклад. Це вибір між короткостроковими ускладненнями та довгостроковою катастрофою.
