Бачите всі ці мови? Ми перекладаємо історії Global Voices, щоб зробити громадські медіа світу доступними для всіх.

Дізнайтесь більше про Проект Lingua  »

Як одна австралійська медсестра гаряче відгукнулась на кризу біженців

Helen Zahos with lifejackets on Lesbos

Хелен Захос з рятувальними жилетами на острові Лесбос. Фото люб'язно надане Aussie Volunteers Helping Refugees in Greece (фейсбук-сторінка).

Всесвітня організація охорони здоров'я оголосила 2020 рік Міжнародним роком працівників сестринських і акушерських служб [рос]. Підтримуючи цю ініціативу, українська редакція Global Voices протягом усього року публікує переклади тематичних історій з усього світу.

Оригінал цієї статті вийшов у вересні 2016 року.

Гуманітарна діяльність Хелен Захос — волонтерки, яка допомагає біженцям — є яскравим прикладом того, як люди можуть самотужки змінювати ситуацію. Хелен Захос — медсестра невідкладної допомоги і парамедик, народилася у 1977 році у Дарвіні, столиці австралійської Північної території. Її дитинство пройшло на острові Ґрут-Айленд, що знаходиться в затоці Карпентарія, де її батьки, грецькі мігранти, працювали у гірничодобувній компанії.

Вона закінчила середню школу і бакалаврат з медсестринської справи і парамедицини у Дарвіні. Починаючи з 1999 року Хелен працювала медсестрою, і через рік, у 2000-му, почала надавати допомогу як парамедик. Її дуже хвилюють питання здоров'я корінних народів, тому з 2006 по 2009 роки вона працювала у віддалених землях території аборигенів анангу [анг].

Хелен має значний волонтерський досвід. У листопаді 2013 року вона була на Філіппінах у складі команди реагування на стихійні лиха, яка надавала допомогу населенню, після того як над країною пронісся тайфун Хайянь [анг]. З 2014 року, після того як Хелен запросили на роботу на Острів Різдва [анг], в австралійський центр для шукачів притулку, вона зосередилась на правозахисній діяльності і питаннях здоров'я мігрантів. Під час своєї відпустки Хелен опинилася в Греції в період фінансової кризи, яка охопила в той час країну; в якості волонтерки вона допомагала організації «Medecine du Monde Grece», надаючи медичну допомогу пенсіонерам і малозабезпеченим. Вона також працювала в центрі прийому біженців в Науру [анг].

У квітні 2015 року, під час землетрусу в Непалі, Хелен знову стала волонтеркою команди реагування на стихійні лиха і допомагала організації «Non-Nepalese Residence Association», виїжджаючи у віддалені місця в районах Горкха і Аркет. У серпні 2015 року, коли фотографії біженців потоком ринули у соціальні медіа, Хелен організувала кампанію зі збору коштів на закупівлю медичних витратних матеріалів, а у вересны поїхала в Грецію, на острів Лесбос надавати волонтерську допомогу організації Medecine Du Monde Grece [анг]. Тут вона побачила тисячі біженців із Сирії і сусідніх з нею країн і надавала їм медичну допомогу. Австралійська газета Neos Kosmos [анг] розповіла про діяльність Хелен у жовтні 2015 року [газета висвітлює новини, пов'язані з життям греків у різних країнах, включаючи Австралію прим. перекл.]:

Гречанка з Австралії, медсестра-волонтерка Хелен Захос, повідомляє про кризу мігрантів на острові Лесбос.

Пізніше Хелен поїхала на кордон Республіки Північна Македонія і Греції, де стала свідком першого закриття кордону і заворушень, які відбулися після цього.

Після повернення в Австралію Хелен вдалося зібрати кошти на пересилку на острів Лесбос медичного обладнання для надання першої допомоги, яке пожертвували «Ambulance Victoria» [офіційні служби швидкої допомоги Вікторії, штату на південному сході Австралії прим. перекл.]. Зараз Хелен працює медсестрою швидкої допомоги в госпіталі «Gold Coast» штату Квінсленд.

Хелен розказала про свій досвід у інтерв'ю автору Global Voices Кевіну Ренні.

Кевін Ренні (КР): Розкажіть про своє дитинство, яке пройшло на Північній території. Як роки дорослішання, особливо ті, що ви провели на Ґрут-Айленд, допомогли підготувитись до вашої майбутньої діяльності в сфері надання гуманітарної допомоги?

Helen Zahos (HZ): Groote Eylandt in the late 70’s and 80’s was a great place to grow up as a child. It was a small community that had a warm community spirit and I grew up being a part of that community focus. Organizations such as the Lions club and Girl Guides were very active on the island and there was always a fundraiser of some sort that I was involved with. The Groote Eylandt mining company was the main source of work on the island, which attracted many workers from diverse backgrounds from the local indigenous people to migrants from all over the world. This meant that my classmates at Alyangula Area School were all from different backgrounds and cultures.

Хелен Захос: Ґрут-Айленд у кінці 70-х і в 80-х роках був пречудовим місцем для дитини. Це була невелика спільнота з сердечними людьми, і я виросла вихована в такому ж дусі. Організації «Клуб левів» і «Дівчата-скаути» вели активну діяльність на острові; завжди проводились збори пожертв, у які я була залучена. Гірничовидобувна компанія на Ґрут-Айленд, основне місце роботи жителів острова, залучала багато різних людей від представників місцевих корінних народів до мігрантів з усього світу. І тому мої однокласники зі школи Альянгула також були з сімей з різним походженням і культурою.

КР: В одному з ваших відеоінтерв'ю ви сказали, що «біженці такі ж люди… як ви і я». Будь ласка, розкажіть про якісь приклади з вашого життя, які могли би це проілюструвати.

HZ: There were so many encounters that I had where I thought that could be me, or that could be my mother or father.

I spoke with teachers that fled at gunpoint and hoped to resettle in Germany and one day teach gymnastics again. I had a professor from a university who helped me one day in the tent/clinic where we saw hundreds of people. As our interpreter was sick that day, he helped interpret and was mortified and embarrassed that he had been wearing the same clothes and had not changed his socks for 3 weeks.

I spoke with a mother who was a teacher, her husband a lawyer, and she was pregnant and had a 4-year-old boy with her. She had left her husband behind.

I helped a lady who had brought her own chemotherapy, having had dad go through chemotherapy before he died. I couldn’t believe we were setting this up in a dirty, dusty tent with no machinery or monitoring equipment, no blankets or cups of tea to help this woman’s therapy be more comfortable. How cruel… everyone had a story and everyone you could relate to.

Хелен Захос: У мене було багато зустрічей, коли я думала, що в такому становищі могла опинитися я, або що на місці цих людей могли опинитися мої мама чи тато.

Я говорила з учителями, яким погрожували зброєю і які сподівались переселитися в Німеччину і знову навчати гімнастиці. Я зустріла професора з університету, який в один з днів допомагав мені у лікарняному наметі, де ми прийняли сотні людей. Наш перекладач у цей день захворів, і ця людина перекладала нам. Він почувався приниженим і ніяковів, тому що протягом трьох тижнів ходив в одному і тому ж одязі і шкарпетках.

Я говорила з матір'ю 4-річного хлопчика, який знаходився з нею. Вона була вагітна. Їй довелося розлучитися зі своїм чоловіком-юристом.

Я допомогала жінці, яка привезла з собою ліки для хіміотерапії; раніше через процедуру хіміотерапії пройшов її батько, до того як помер. Я не могла повірити, що ми робимо процедури в брудному запиленому наметі, без жодного медичного обладнання. Не було ні ковдр, ні навіть чашки чаю, щоб допомогти цій жінці відчути себе більш комфортно. Так жорстоко… Кожен міг би розповісти свою історію, і ви могли би уявити себе на його місці.

КР: Ви говорили, що деякі греки почуваються зрадженими і вбачають загрозу у вашій роботі з біженцями. Що може допомогти подолати цю прірву непорозуміння?

HZ: There are many reasons why some local Greek people see refugees as a threat and I guess fear is the biggest precipitator of this. I have had many people make comments like ‘why is she helping them (the refugees) and not the Greek people that are suffering from the financial crisis?’ Often people that make this comment don’t realize that I have volunteered specifically for the local Greek people in a polyclinic where pensioners and the underprivileged could access healthcare and medication. I have sent equipment and supported local first aid organizations that support Greek people.

I think the situation at the moment is dire in that refugees trapped in Greece by the border closures do not want to be in Greece. They were aiming to go to other countries in Europe with better job and education prospects than Greece can provide and unite with family members. Many local Greek people do not want the refugees in Greece as they fear loss of jobs, increase in crime and the government having to handout money for housing, food and medical services, in a country already struggling with its own financial pressures.

Until there are more definitive answers on what is going to happen with the 80 thousand plus refugees stuck in Greece, then the local people’s views will not change. Many Greek people remember the war where it was the Greeks that were arriving on boats in the thousands, it is for this reason that many older Greek people are tolerant and understanding of the situation and are empathetic with the Syrian refugees.

Хелен Захос: Є багато причин, чому деякі місцеві жителі-греки оцінюють біженців як загрозу; я гадаю, що страх є однією з найвагоміших. Я від багатьох людей чула коментарі, подібні цьому: «Чому вона допомагає їм (біженцям), а не грекам, які страждають від фінансової кризи?» Часто люди, які так говорять, можливо, не знають що я допомагала як волонтер саме місцевим жителям-грекам в поліклініці, де пенсіонери і малозабезпечені могли отримати медичну допомогу і ліки. Я надсилала обладнання і підтримувала місцеві організації з надання першої медичної допомоги, які надавали її грекам.

Я думаю, що ситуація в даний момент жахлива: через закриття кордону біженці опинились у пастці в Греції, де вони не хочуть залишатися. У них була мета потрапити в інші країни Європи, де ситуація з роботою і освітою краще, ніж у Греції, і де вони могли би приєднатися до членів своїх сімей. Багато жителів-греків не хочуть, щоб біженці лишались у Греції, оскільки бояться втратити роботу, побоюються зростання злочинності і того, що держава буде роздавати гроші на житло, харчування і медичне обслуговування в країні, яка уже бореться з власними фінансовими труднощами.

До тих пір поки не буде прийнято остаточне рішення з приводу понад 80 тисяч біженців, які знаходяться в Греції, погляд місцевих жителів на те, що відбувається, не зміниться. Багато греків пам'ятають війну, під час якої вони тисячами прибували на човнах; ось чому багато літніх греків більш толерантні, розуміють ситуацію і симпатизують сирійським біженцям.

КР: Яким чином ваша робота в центрах прийому біженців на острові Різдва і в Науру вплинула на ваше рішення стати волонтером?

HZ: My time working at Christmas Island and Nauru allowed for me to speak with refugees and asylum seekers, hear their stories and gain an understanding of what they were fleeing from. Had I not spent this time at the detention centres, I don’t think I would have fully understood the impact of what was happening. I gained insight and knowledge of the resources and processes involved on Christmas Island especially when one small boat arrived with asylum seekers. Seeing images of thousands arriving on the Greek islands in a mass exodus, I knew that help in the form of manpower was needed urgently.

Хелен Захос: Коли я працювала на острові Різдва і в Науру, я розмовляла з біженцями і шукачами притулку, слухала їх історії, і до мене поступово приходило розуміння, від чого їм вдалося врятуватися. Якби я не працювала в центрах прийому біженців, думаю, я не розуміла би повністю, як те, що відбулося, вплинуло на людей. Уявлення про те, який процес і які ресурси використовуються для прийому біженців, я отримала на острові Різдва, коли приплив невеликий човен з шукачами притулку. Бачачи тисячі біженців, що прибувають на грецькі острови, я знала, що незабаром знадобляться людські ресурси для термінової допомоги.

КР: Як ви дізнались про французьку НУО «Médecins du Monde» і чому вирішили працювати з нею? Чим унікальна її діяльність?

HZ: When I was working on Christmas Island in 2014 and I was headed to Greece for a holiday, I felt the need to use my skills as there were reports of Greek people suffering (particularly pensioners) in the Greek financial crisis. My conscience did not sit well with going to Greece and holidaying when its people were suffering so I simply looked up volunteer organizations that needed nurses. I contacted them via email and it was as simple as that. I went through their extensive application process.

Хелен Захос: Коли я працювала на острові Різдва у 2014 році і поїхала у відпустку в Грецію, я відчула, що варто використати свої навички. З'явились повідомлення про те, що жителі Греції (особливо пенсіонери) потерпають в час фінансової кризи в країні. Мені було якось ніяково їхати і насолоджуватися відпочинком у такій ситуації, тому я почала шукати організації волонтерів, яким були потрібні медсестри. Я просто надіслала цій організації електронного листа. І пройшли через весь процес затвердження мене як кандидата.

КР: Що нового ви дізнались про себе та інших під час цієї роботи?

HZ: I have learnt that not everyone is as caring; that the term ‘refugee’ is a dirty label that strips people of their identity. I have learnt that when a natural disaster happens the whole world turns up to help in full force, such as the Nepal earthquake or the Philippines after typhoon Hyan, but when the disaster is a result of war, no one turns up except civilian volunteers and non government organizations.

I learnt about the spontaneous volunteers and how they impacted negatively on the efforts of the teams on the ground, as they were well meaning but uncoordinated.

I have learnt that the refugee crisis is political and that the Australian public is so far removed from the situation. I have learnt that Australia is such a large country and yet they cannot accommodate 1000 or so refugees that are stuck in offshore detention centres and are using these people as a political pawn in a game that these innocent people have no control over.

I have suddenly become an advocate. As a nurse we are taught to be a patient advocate, suddenly I was in a situation where these people needed support and the public needed to be made aware of what was happening.

I have learnt to look at the one person in front of me that I am caring for and not the 5 or 10 thousand as it can be overwhelming. I have also learnt that a lot of people chose not care and chose not to take notice.

I now look back and remember that moment when I lay there in bed looking at those images on social media and thinking ‘ I can do something, I can go and volunteer’. Now that I have returned I am realizing the impact of the situation on me, and that you can come up with an idea and follow through and have a positive impact on people. That you don’t have to be special or skilled. You just need to be passionate and care and things just fall into place and you just have to hang on for the ride.

Хелен Захос: Я дізналась, що не кожна людина дбайлива, і що термін «біженець» — це негативний ярлик, який позбавляє людей індивідуальності. Я дізналась, що коли трапляється стихійне лихо, таке як землетрус у Непалі, на Філіпінах, або таке як тайфун Хайянь, світ прагне допомогти всіма силами. Однак коли така криза є наслідком війни, ніхто, крім волонтерів — цивільних осіб і неурядових організацій — не кидається на допомогу.

Я дізналась про спонтанних добровольців і про те, як їх зусилля часом заважають командам, які працюють на місцях; такі добровольці діють з добрими намірами, але розокремлено.

Я дізналась, що криза біженців є політичною, і що люди в Австралії далекі від розуміння ситуації. Я зрозуміла, що Австралія, така велика країна, все ще не може розмістити приблизно 1000 біженців, які знаходяться в центрах прийому біженців на островах, і використовує біженців у якості політичної пішки у грі, над якою невинні люди не мають жодного контролю.

Я раптом стала захисником. Нас, медсестер, вчать бути захисниками пацієнтів; раптом я опинилась у ситуації, коли люди потребують підтримки, а громадськості варто знати, що відбувається.

Я навчилась дивитись на того, хто знаходиться переді мною, на людину, якій я надаю допомогу, а не на 5 чи 10 тисяч людей, оскільки це може приголомшити. Я також зрозуміла, що багато людей обрали позицію байдужості і вирішили не звертати увагу.

Тепер я озираюсь назад і пригадую момент, коли я лежала у ліжку, дивилась на фотографії в соціальних мережах і думала: «Я можу щось зробити, я можу стати добровольцем». Зараз, коли я повернулась, я усвідомлюю, як на мене вплинула та ситуація, і що людина може запропонувати ідею, слідувати їй і позитивно впливати на людей. І що ти можеш і не бути кимось особливим або спеціалістом. Тобі просто потрібно бути небайдужим, турбуватися, і все вийде. І залишиться лише бути готовим до дії.

КР: Яку пораду ви дасте тим, хто хоче змінити спосіб поводження світу з біженцями, які прагнуть кращого і безпечного життя?

HZ: For those people supporting refugees and wanting to help them have a better life like they deserve, I say stay strong and stay true to yourself. There are so many hate stories and politicians filling people with fear. It is easy to be hurt by words that are said or disheartened, but then there will be a story or you will meet someone with an amazing story of courage and it reminds you of why you feel so passionately about helping refugees.

Хелен Захос: Тим, хто підтримує біженців і хоче допомогти, щоб вони стали жити кращим життям, якого заслуговують, я хочу сказати: залишайтесь сильними і будьте чесними з собою! Стільки історій про ненависть і політиків, які навівають страх на людей. Дуже легко образити, сказавши слова, які наганяють сум. Але потім вам розкажуть про когось або ви зустрінете когось із дивовижною історією мужності, і це нагадає вам про те, чому ви почуваєте себе настільки відданим справі допомоги біженцям.

Ви можете більше дізнатись про волонтерську діяльність Хелен, подивившись кілька відеороликів. Antony Shows завантажив наступне інтерв'ю у квітні 2016 року. А ось відеоролик грецькою мовою.

Інтернет-ТБ Meraki TV також спілкувалось з Хелен у серпні 2016 року.

Нещодавно Хелен зустрічалась із власниками кафе в Дарвіні, які зібрали кошти і підтримали  її, коли вона їздила у Грецію. Вони хотіли знову влаштувати збір коштів, щоб Хелен відвідала табори і запропонувала допомогу тим, хто її потребує.

Хелен також відкрила сторінку на фейсбуку Aussie Volunteers helping Refugees in Greece (Австралійські волонтери, що допомагають біженцям у Греції), до якої можуть долучитись ті, хто хотів би допомогти.

Дякуємо автору Global Voices Астерісу Масурасу з Салонік (Греція) за допомогу в організації зустрічі.

Почати обговорення

Шановні автори, будь ласка увійти »

Правила

  • Усі коментарі перевіряються модератором. Не надсилайте свій коментар більше одного разу, інакше він може бути ідентифікований як спам.
  • Будь ласка, ставтесь з повагою до інших. Коментарі, які містять мову ненависті, непристойність та особисті образи, не будуть опубліковані.