Мечеть Аль Акса видно зі Східного Єрусалиму, де сім’ї постійно стикаються з загрозою примусового виселення ізраїльськими організаціями поселенців, які підтримує держава. Фото Free Jerusalem, використовується з дозволу. 

Сім’я Гаїт, яка проживає у мусульманському кварталі Єрусалиму з 1945 року, десятиліттями бореться з примусовим виселенням з дому. Ізраїльські організації поселенців наполегливо намагаються витіснити їх і забрати їх дім для єврейського поселення. Нещодавно суд прийняв рішення на користь поселенської організації і залишив сім’ю беззахисною. 

Сім’я Нори Гаїт проживала в цьому будинку з 1948 року. У 1953 році сім’я отримала договір оренди від уряду Йорданії, який взяв на себе керування Єрусалимом у 1950 році в результаті Накби (Катастрофи) 1948 року. 

Мурал на вході до будинку зображує Нору, яка тримає протестний плакат. Фото надали Free Jerusalem, використовується з дозволу.

Накба призвела до знищення палестинського суспільства і примусового переміщення понад 700 тисяч корінних палестинців задля створення Ізраїлю. 

Палестинців змусили залишити свої життя і майно, і останні сімдесят років вони борються за своє право повернутися додому. 

З 1953 року сім’ю Гаїт віднесли до “захищених орендарів”, що гарантує їм невиселення доти, доки зберігається цей статус. 

Всупереч Наксі (Втраті) 1967 року, коли Ізраїль взяв контроль над Західним берегом і сектором Газа, що ООН визнала нелегальною анексією, сім’я зберегла свій статус і сумлінно сплачувала оренду ізраїльському Головному керуючому. 

В розмові у WhatsApp з Global Voices правозахисник Раафат Суб Лабан, син Нори Гаїт і співробітник офісу Верховного комісара ООН у справах біженців, розповів про зв’язок його сім’ї з цим будинком. Його батько, сьогодні 73-річний Мустафа Суб Лабан, перебрався до дружини Нори, якій зараз 68, коли вони одружилися у 1978 році, і там вони жили з тих пір. Суб Лабан пояснює:

Моя мати проживала там все своє життя. У 1970 роках поселенський рух “Шуву банім” намагався шантажувати мого дядька (брата Нори), щоб отримати право на оренду. Він був головою сім’ї після смерті його батьків. Після його відмови поселенці підлаштували його депортацію до Йорданії. Тоді відповідальність за будинок взяли мої батьки. 

Сім’я Суб Лабан має глибоке коріння в Єрусалимі, пущене за десятиліття до створення Ізраїлю. Їхній родовід веде початок від суфійського вченого, який перебрався до Єрусалиму у 1692 році. Сім’я мала дещо з нерухомості, в тому числі відому будівлю, в якій розміщено Археологічний музей Рокфеллера в Єрусалимі, конфісковану Ізраїлем у 1948 і 1967 роках. Цей історичний контекст пояснює прив’язаність сім’ї до їх будинку, як розповів Суб Лабан. 

Ми завжди усвідомлювали, що ця нерухомість – остання, що залишилася у моїх батьків, і нам важливо її зберегти. Ми завжди дбали про те, щоб продовжувати присутність у будинку. 

Наше майно конфіскував Ізраїль, і як палестинцям, нам відмовляють у праві повернути право власності. Тим часом євреям гарантовано право на повернення майна незалежно від права власності. Це просто несправедливо. 

У 1970-х роках Ізраїль ввів у дію закон, який закріплює систему апартеїду і дискримінації, надаючи перевагу євреям над не-євреями. Це дозволяє поселенцям повертати майно, яким євреї володіли у Східному Єрусалимі до 1948 року, навіть не маючи родинних зв’язків. Проте палестинцям відмовлено в праві претендувати на власне майно у Західному Єрусалимі. Поселенські організації використовують цей закон для підриву права власності палестинців у Східному Єрусалимі. 

Правове протистояння довжиною в життя

Сім’я Гаїт-Суб Лабан втягнута у 40-річне правове протистояння з поселенськими організаціями. 

За інформацією ізраїльської неурядової організації Ір Амім, мета якої – промоція більш справедливого Єрусалиму, справа цієї сім’ї стосується організації Атара Лейошна, пов’язаної з Атерет Коганім, одіозною поселенською організацією, знаною завдяки її намаганням юдаїзувати Єрусалим і витіснити корінних мешканців, в тому числі гучною спробою захопити майно культового християнського готелю біля Яфських воріт. 

Суб Лабан наголошує, що палестинським сім’ям загрожує поступове виселення: 

Сім’ю Каракі з квартири поряд з домом моєї сім’ї було примусово виселено у 1982 чи 1983 році. Поселенці потому розширили квартиру і заблокували моїй сім’ї вихід. Увійти до квартири можна було тільки через сусідський блок. У відповідь мої батьки ініціювали судовий процес і чекали 17 років, поки суддя, нарешті, дозволив їм відкрити новий вхід. 

Нора протестує з членами сім’ї. Палестинцям не дозволено піднімати їх прапор, натомість вони використовують картинку з кавуном, який має ті ж самі кольори. 19 червня 2023 року. Фото Free Jerusalem, використовується з дозволу.

У травні 2010 року на підставі закону 1970-х років Головний керуючий передав право власності на майно Гаїт-Суб Лабан організації Атара Лейошна.

Скоро після отримання права власності Атара Лейошна ініціювала процес щодо виселення сім’ї. У 2016 році справа дійшла до Верховного Суду. Суд розпорядився виселити дітей Нори і Мустафи, але гарантував подружжю, як захищеним орендарям, право залишитися в їх домі додаткові 10 років, розділивши сім’ю. 

У 2018 році іхраїльські поселенці подали інший позов щодо виселення, стверджуючи, що Нора і Мустафа порушили умови своєї “захищеної оренди”, проводячи час поза домом. Нора потребувала медичної допомоги і тимчасово проживала у помешканні Раафата у таборі Шофат, куди він переселився з молодшою сестрою після їх виселення. Такий захід був необхідний, тому що, за свідченням Раафата, дітям заборонили залишатися на ніч у батьків. 

“На початку 2018 року мати пішла на паломництво-умру. У неї вже були проблеми з дисками в нижній частині спини і шиї, протягом мандрівки вони підсилилися. Оскільки вона потребувала підтримки протягом одужання, вона залишилася зі мною. Поселенці пильно відстежували переміщення моїх батьків з використанням камер і помітили відсутність моєї матері. Але мій батько в той час бував і у них вдома, і в моєму помешканні”. 

Поселенці скористалися відсутністю Нори в період її одужання, щоб стверджувати, що вона втратила свій захищений орендний статус. Всупереч наявним документам від ізраїльських постачальників медичних послуг в якості доказу, суд нижчої інстанції несправедливо виніс рішення на користь поселенської організації. Запит сім’ї на оскарження цього рішення нещодавно відхилив Верховний Суд. 

Несподівані союзники борються на боці сім’ї

Дипломатична місія в домі Гаїт-Суб Лабан. Місія зустрілася з палестинськими сім’ями, яким загрожує примусове виселення. До неї увійшли представники Бельгії, Болгарії, Кіпру, Данії, Фінляндії, Франції, Греції, Ірландії, Мексики, Нідерландів, Норвегії, Польщі, Португалії, Словенії, Іспанії, Швеції і Сполученого Королівства. Фото надане Раафатом Суб Лабаном, використовується з дозволу. 

Нора і Мустафа стикнулися з неминучим виселенням, призначеним на період між 28 червня і 23 липня 2023 року. Вичерпавши всі правові шляхи, вони тепер сподіваються тільки на втручання уряду, на який можуть вплинути громадський тиск і адвокація, каже Раафат. 

Free Jerusalem, організація радикальних ізраїльських активістів у Західному Єрусалимі, створена для протидії ізраїльському апартеїду і підтримки палестинців в окупованому Єрусалимі. Їх місія охоплює боротьбу проти витіснення сімей, знесення будинків, жорстокості поліції, насильства з боку поселенців з-поміж інших несправедливих підходів і політик, які застосовує Ізраїль. 

Цей рух підтримує сім’ю Гаїт-Суб Лабан з 2015 року. Вони надають сім’ї цілодобову підтримку в їх домі, щоб привернути увагу і солідарність як ізраїльської, так і міжнародної громадськості. 

У розмові у WhatsApp з Global Voices Галь Крамарскі, прес-секретарка руху, викрила складний і впливовий ізраїльський механізм із витіснення палестинців і вигнання їх з Єрусалиму задля створення можливостей сіоністським поселенцям замістити їх. Вона наголосила на маніпуляції дискримінаційними законами у псевдозаконному процесі для примусового виселення сімей і залишення їх бездомними. 

Сотні сімей стоять перед цією загрозою і живуть у постійному страху і тривозі. Ця недобра реальність у Шейх-Джараху, Сілуані та інших палестинських кварталах Єрусалиму, є тим, з чим зараз має справу сім’я Гаїт-Суб Лабан. 

Ми підкреслюємо, що це не просто майнова суперечка, як стверджує Ізраїль, це етнічна чистка, і її потрібно припинити.