Скріншот домашньої сторінки Віртуального музею сталевого барабана (Virtual Steelpan Museum) на Spatial.

11 серпня 2023 року вперше відзначався Всесвітній день сталевого барабана, національного інструменту Тринідаду і Тобаго, який будує спільноти і рухає культурний, соціальний і економічний розвиток. Того дня сталевий барабан увійшов також у віртуальний простір із запуском Віртуального музею сталевого барабана (Virtual Steelpan Museum, пройти за посиланням і потрапити до музею можна після реєстрації на Spatial. – перекл.).

Зліва направо: Деїдре Лі Кін і Шоун Де Фрейтас, співзасновники Dingolé Limited, яка створила Віртуальний музей сталевого барабана, під час демонстрації у Mille Fleurs у Порт-оф-Спейн у Трінідаді 16 серпня 2023 року. Фото Жанін Мендес-Франко, використовується з дозволу. 

Менше ніж за тиждень, 16 серпня, Шон Де Фрейтас, співзасновник Dingolé Limited, тринідадської креативної агенції, яка створила музей, провів детальну демонстрацію технології віртуальної реальності у Mille Fleurs – історичній будівлі, яка межує з Королівським парком Саванна в Порт-оф-Спейн. 

Для Де Фрейтаса, створення музею полягало у “розміщенні наших історій у цьому віртуальному просторі”. Ідея вперше виникла у нього під час відвідування конференції з доповненої реальності у Каліфорнії; йому спало на думку, що ця технологія “ідеально підійде для барабана”. З цієї ідеї виник Pan Jam, додаток для вивчення музики на основі віртуальної реальності, який переосмислив вивчення музики старшими людьми для підтримки здорового старіння і доброго самопочуття. 

“Найпершою версією музею була функція у тому додатку із залучення нових користувачів і знайомства їх зі сталевим барабаном, – пояснив Де Фрейтас. – Ми побачили, що користувачі проводили у музеї набагато більше часу, ніж ми очікували, тож ми вирішили розширити його і додати контенту”. 

Перший незалежний реліз музею відбувся на Carifesta, регіональному мистецькому фестивалі, який проводився двічі на рік і в останнє відбувся в Тринідаді і Тобаго у 2019 році. Його успіх на тому заході підтвердив Де Фрейтасу, що музей може бути самостійним, тож він з командою почав розробляти Віртуальний музей сталевого барабана, який пройшов через кілька неоприлюдених версій, перш ніж його було продемонстровано у Всесвітній день сталевого барабана. Остаточна версія, як сказав Де Фрейтас, “орієнтована на універсальний доступ і застосовує технології Web 3.0, які дозволяють користуватися нею на мобільних пристроях, стаціонарних комп’ютерах і приладах віртуальної реальності”. 

Де Фрейтас переконаний у важливості цього проєкту, тому що хоча сталевий барабан відомий у всьому світі, є все ще багато людей, які нічого не знають про цей інструмент. Як прихильник зустрічі з людьми там, де вони є, він також побачив користь проєкту як інструменту найлегшого отримання інформації молоддю про їхній національний інструмент. 

Такий носій дозволяв проєкту швидко масштабуватися в усьому світі. Тому було важливо зробити все правильно. Складність представлення історії про появу сталевого барабана полягала в тому, що це було творіння спільноти і багато історій про це передавалися усно. Щоб бути певними, що вони зрозуміли речі на зразок хронології історичного шляху якомога точно, технічна команда спілкувалася з журналісткою Кім Джонсон, яка провела багато досліджень про історію сталевих барабанів і написала книги про це. 

Скріншот аватара авторки, який дивиться на хронологію історичного шляху сталевого барабана Тринідаду і Тобаго. 

Дизайнери були дуже обережні в тому, що розміщувати на платформі: вся інформація, яку там наведено, ретельно досліджена і підтримана посиланнями на надійні джерела. “У барабана є мільйон історій, інколи суперечливих, – пояснив Де Фрейтас. – Приймати редакційні рішення було важко, враховуючи дуже велику кількість тих, хто доклалися до цього історичного шляху”. 

У побудові простору викликом була навігація у 3D. Команді раптом знадобилося розуміння елементів з-поза їх набору навичок, як-то архітектури і просторового переміщення людей. Їм потрібно було враховувати текстури і матеріали і розуміти, як найкраще керувати простором для цілісного досвіду. 

Тож вони працювали з дизайнерами і програмістами, тривало вибудовуючи віртуальний музей майже як скульптуру, звертаючи увагу на все від естетики до викладу. Де Фрейтас дуже пишається доступністю цього простору, адже користувачам не обов’язково мати комплекти віртуальної реальності, щоб отримати задоволення від нього. Сторінка також досить інтерактивна: “Це не пасивне натисни і дивись”. 

Враховуючи, що сталевий барабан є невід’ємною частиною щорічних карнавальних святкувань у Тринідаді і Тобаго, наміром віртуального музейного простору було додати до цього досвіду і вуличний фестиваль, і його музику (каліпсо і сока). 

Скріншоти чотирьох основних галерей Віртуального музею сталевого барабана. 

Музей має чотири основні зали: перша присвячена Карнавалу і головним героям традиційного маскараду, друга – музиці каліпсо (жанру, який сталеві гурти в оркестровій конфігурації грають на щорічних змаганнях Panorama – головному в світі конкурсі музики на сталевих барабанах), третя присвячена піонерам у цій сфері, а четверта – це “Машинне відділення” – відсилка до ударної секції сталевого гурту, яка створює базу, на якій різноманітні секції сталевого оркестру будують спільний звук і дух гурту. Це частина музею, де демонструють багато різних видів сталевих барабанів. 

Скріншот, який показує, що у Віртуальному музеї сталевого барабана є звукова хронологія інструменту і галерея з роботами місцевих художників, за допомогою яких історію сталевого барабана представлено зі створенням ефекту присутності. 

Серед інших цікавинок – віртуальний досвід атмосфери “барабанного подвір’я”, де тренуються барабанні оркестри, з кімнатою для налаштування; звукова хронологія інструменту, у якій можно почути, коли це почалося і як розвивалося, з ключовими віхами на цьому шляху, і галерея з роботами місцевих художників про сталевий барабан. Щороку після “Панорами” у музеї будуть додавати імена і виступи переможців. 

У майбутньому Де Фрейтас бачить у музеї громадські простори з одночасним перебуванням до 500 людей, які підключатимуться до живих трансляцій перформансів і дискусій. Він дуже хоче побачити, як користувачі взаємодіють з цифровим простором, який створіє менше обмежень, ніж традиційні музеї – “Вам не потрібно чекати на фінансування або політику, можна просто творити” – і прагне поспілкуватися з іншими людьми які можуть мати власні ідеї про те, як міг би виглядати кінцевий споживацький продукт. 

“Люди з усього світу зараз вільно і постійно споживають культуру Тринідаду і Тобаго”, – стверджує Де Фрейтас. За короткий час після запуску музею він уже мав понад 500 відвідувачів, але Де Фрейтас все ще вважає поточну версію музею “відправною точкою”. Вони планують відкрити платформу для зв’язків барабанників і ентузіастів в інших країнах, що може означати додавання нових зал, нових історій. Він вважає, що “добре розуміти, що відбувається в інших місцях, продовжувати розвиватися, навчатися і навчати людей, …бути на зв’язку з людьми з усього світу”. 

Згадуючи свій досвід на Concepción у Колумбії, де він демонстрував цей віртуальний простір, Де Фрайтас сказав, що люди раптово знімали шоломи віртуальної реальності і обіймали його, підтверджуючи його здогадку, що головний ринок музею – міжнародний. 

Віртуальний музей сталевого барабана безкоштовний і доступний у додатку Spatial, але є й способи монетизувати його у майбутньому за допомогою заходів, як-то демонстрація перформансів наживо. Зараз дизайнери розвивають модель спонсорства і сподіваються, що місцевий приватний сектор долучиться, щоб підтримувати сталість цього простору.