2 квітня 1982 року, коли Аргентина перебувала під військовою диктатурою, а Велика Британія переживала економічну кризу, аргентинська армія розпочала військову операцію на Мальвінських (Фолклендських) островах, щоб відновити суверенітет, який був предметом суперечки з 1833 року, коли британські збройні сили взяли острови під свій контроль.

Атака застала британців зненацька, але через майже три місяці, незважаючи на тріумфальний військовий дискурс, аргентинське командування капітулювало перед британськими військовими силами, яких підтримували Сполучені Штати й Франція – два союзники по НАТО. Конфлікт призвів до 649 жертв із боку Аргентини, із яких 323 загинули внаслідок потоплення крейсера “Бельграно” за межами зони бойових дій. Великобританія визнала 255 жертв, але ця цифра зросла до 1032, включаючи поранених. Аргентина не має офіційних даних щодо кількості самогубств, але, за оцінками ветеранів, їх було близько 454.

Через 41 рік після конфлікту Мальвінські острови залишаються об'єктом великого геополітичного інтересу. Під час холодної війни Велика Британія побудувала стратегічну військову базу на острові Соледад (також відомий як Східний Фолкленд), яка частково фінансувалася за рахунок браконьєрства й рибальства. Це викликало міжнародний інтерес до можливого альтернативного маршруту до Панамського каналу. Регіон також є джерелом багатих морських ресурсів, металів і нафти. У серпні 2023 року Міністерство оборони Аргентини зупинило проєкт англо-американської компанії з будівництва космічного радара в аргентинській провінції Вогняна Земля на підставі того, що він порушує національну безпеку.

Опитування, проведене в червні 2023 року, показало, що 46% британців “не були б стурбовані”, якби Фолклендські острови перестали бути британськими, тоді як 35% були б стурбовані.

Сьогодні, через 40 років після відновлення демократії, аргентинські претензії на острови також все ще мають місце.

Люди в Аргентині продовжують оскаржувати претензії Британії на цю територію, а також безглуздість аргентинських воєначальників, які втягнули країну у війну проти європейської військової потуги, як розповів Global Voices колишній учасник бойових дій на Мальвінських островах і музикант Пабло Гарріга. Він поділився, що відчув, коли йому сказали, що він їде воювати на Мальвіни:

Tuve muchas sensaciones encontradas, por supuesto que miedo a una experiencia que jamás pensé que tendría que enfrentar. Si bien estaba cumpliendo el servicio militar obligatorio y jurado lealtad a la bandera hasta perder la vida, nunca creí que esto realmente sucediera. Ir a una guerra contra Inglaterra (y la OTAN) era impensado y absurdo, por muchos motivos, principalmente que la mayoría de los conscriptos no teníamos la menor idea ni preparación para eso. [Ed.: Aunque no hay pruebas de la implicación de la OTAN en la guerra como organización, es un argumento defendido por gobiernos de Argentina y de los medios en la región].

У мене було багато змішаних почуттів, звичайно, страх перед тим, із чим я ніколи не думав, що мені доведеться зіткнутися. Хоча я проходив строкову військову службу й присягнув на вірність прапору ціною свого життя, я ніколи не думав, що це станеться насправді. Війна проти Англії (і НАТО) була немислимою й абсурдною з багатьох причин, головна з яких полягала в тому, що більшість з нас, призовників, не мали жодного уявлення про неї й не були до неї підготовлені. [Прим. ред.: Хоча немає жодних доказів участі НАТО у війні як організації, цей аргумент висувається аргентинським урядом і регіональними ЗМІ].

Він додав:

Las hipótesis de guerra siempre había sido contra Chile. Tampoco veía en ese momento que los militares asignados a esa nueva y titánica misión tuviesen la idoneidad suficiente para hacerlo, los veía más preocupados por imponerse o sostenerse políticamente (sobre todo el ejército, fuerza a la que pertenecía, involucrada en la lucha anticomunista en los años 70), que en la búsqueda de una genuina y sorpresiva soberanía nacional en Malvinas. Sin embargo, estratégicamente para sus intereses, esas islas aunaban los sentimientos más profundos de emoción e idiosincrasia patriótica nacional. A pesar de eso también experimenté una sensación de curiosidad, aventura, protagonismo noble y patriótico, propios de mis ingenuos 19 años ; y así … vamos a la guerra!

Потенційна війна завжди була проти Чилі. Я також не вважав, що військові, призначені для цієї нової титанічної місії, були достатньо кваліфіковані для її виконання; я бачив, що вони були більше зацікавлені в нав'язуванні або підтримці себе політично (особливо армія, у якій я служив, брала участь в антикомуністичній боротьбі в 70-х роках), ніж у пошуку справжнього національного суверенітету на Мальвінських островах. Однак у своїх стратегічних інтересах ці острови об'єднали найглибші почуття та національно-патріотичну ідіосинкразію. Незважаючи на це, я також пережив почуття цікавості, благородного й патріотичного протагонізму, характерні для моїх наївних 19 років; і так … давайте воювати!

Міністр закордонних справ Великої Британії Джеймс Клеверлі у промові, виголошеній під час візиту до Сантьяго-де-Чилі 23 травня 2023 року, знову роз'ятрив цю стару для аргентинців рану, захищаючи прагнення мешканців островів залишатися заморською територією Великої Британії, яке було підтверджене на референдумі 2013 року.

Міністр закордонних справ Аргентини відреагував на втручання Клеверлі, апелюючи до Резолюції ООН 31/49, яка закликає обидві сторони утримуватися від прийняття рішень, що вносять односторонні зміни в ситуацію.

У червні 2022 року Спеціальний комітет ООН з деколонізації назвав цей випадок “певною колоніальною ситуацією”, яка потребує вирішення шляхом переговорів. Для аргентинського уряду принцип самовизначення народів, таким чином, не може бути застосований, “оскільки склад населення островів є результатом колонізації Сполученого Королівства”.

У 2020 році уряд розповсюдив нову карту Аргентини, яка включає Мальвінські острови:

Це нова карта Аргентини з Вогняною Землею в центрі та Санта-Фе на півночі.

В Аргентині щороку 2 квітня вшановують пам'ять про Мальвінський конфлікт, щоб показати іншу сторону історії, сторону переможених. Для аргентинців це була нерівна війна.

Гарріга детально розповів нам про виживання аргентинських військ, які мали мало спорядження:

Ya en Monte Longdon, después de unos días de adaptación al clima y cavando las primeras trincheras, comencé a padecer el deficiente equipo con el que contábamos, totalmente insuficiente, e incompatible con el lugar: carpas de lona sin piso, para un suelo de turba y piedra empapado, ropa de algodón, zapatillas de lona, cocinas de campaña a leña, en una estepa helada, sin arboles, donde se utiliza ladrillos de turba seca como combustible,y calefacción.

Опинившись на горі Лонгдон, після кількох днів адаптації до клімату й копання перших окопів, я почав страждати від поганого спорядження, яке ми мали, абсолютно недостатнього і несумісного з місцем: брезентові намети без підлоги, підлога з просоченого торфу і каменю, бавовняний одяг, брезентові капці, дров'яні печі в замерзлому степу без дерев, де в якості палива й опалення використовуються сухі торф'яні цеглинки.

Він додає, що після перших обстрілів продовольство перестало надходити на фронт. Нестача калорій і холод призвели до значного погіршення фізичного й психічного станів.

Los soldados comían de los tachos de basura de los isleños, y en muchos casos, teníamos que cruzar un campo minado para ir a “robar” nuestros propios depósitos, o cazar ovejas, para sobrevivir con la amenaza de ser estaqueado como castigo, para no morir de hipotermia. El caso Vojkovic y su grupo es un claro ejemplo.

Солдати їли зі сміттєвих баків острів'ян, і в багатьох випадках нам доводилося перетинати мінне поле, щоб піти “вкрасти” власні резервуари для зберігання, або полювати на овець, щоб вижити під загрозою бути посадженими на палю в якості покарання, щоб не померти від переохолодження. Справа Войковича та його групи є яскравим прикладом.

Він додав:

Un enfrentamiento en esas condiciones de absoluta desigualdad y desproporción frente a las fuerzas de la OTAN, equipadas con material de alta gama, bolsas de dormir térmicas que les permitía avanzar de noche, con miras infrarrojas para conocer nuestras posiciones al minuto y fotos satelitales. Todo esto, frente a la escasa logística nuestra, hizo que nuestros actos, principalmente el caso de los soldados, fueran de los más heroicos, honorables, patrióticos. Nuestras fuerzas dieron lo mejor de sí, en muchos casos hasta perder la vida en pos y defensa de la soberanía argentina, a pesar de estar abandonados, hambrientos, casi congelados, y en algunos casos,  sabiendo con los bueyes que arábamos.

Бій в умовах абсолютної нерівності та диспропорції перед силами НАТО, екіпірованими за останнім словом техніки, у термоспальних мішках, які дозволяли просуватися вночі, з інфрачервоними прицілами, щоб знати наші позиції щохвилини, і супутниковими фотографіями. Усе це у порівнянні з нашим мізерним матеріально-технічним забезпеченням, зробило наші дії, в основному, найбільш героїчними, чесними й патріотичними. Наші війська віддавали все, що могли, у багатьох випадках навіть жертвуючи життям, переслідуючи й захищаючи аргентинський суверенітет, незважаючи на те, що були покинуті, голодні, майже замерзлі, а в деяких випадках, знаючи, з ким ми маємо справу.

Сьогодні претензії Аргентини все ще присутні в суспільстві, немає жодного свята, яке б не включало в себе претензії на острови.

Психічне здоров'я колишніх учасників бойових дій, які після повернення з поля бою повинні були підписати документ про конфіденційність, також залишається актуальним. Гарріга пояснює:

A todos nos costó años poder hablar algo siquiera de esa experiencia, fuimos islas dentro de un contexto social continental que no vivenció la guerra. (…) Aquí, la reinserción a la sociedad, en muchos casos, fue más difícil que la guerra misma, el estrés postraumático generó más muertes que en el campo de batalla, muertes de las cuales aún no hay estadísticas.

Нам знадобилися роки, щоб говорити про цей досвід, ми були острівцями в континентальному соціальному контексті, який не пережив війну (…) Тут реінтеграція в суспільство в багатьох випадках була складнішою, ніж сама війна, посттравматичний стрес спричинив більше смертей, ніж на полі бою, смертей, щодо яких досі не існує статистики.

Він додає:

[Este conflicto] fue definitivamente el fin de mi inocencia, razón, entendimiento, para toda la vida. Después de eso y hasta hoy con 61 años, sigo sin certezas, en el sin sentido, y el despropósito de la estupidez humana, que me enseñó esa guerra; sólo con sospechas, sobre quién maneja los hilos de nuestro destino.

[Цей конфлікт] був, безумовно, кінцем моєї невинності, мого раціонального розуму, мого розуміння на все моє життя. Після цього й до сьогодні, у віці 61 року, я все ще не маю жодної впевненості в безглуздості людської дурості, якої мене навчила та війна. [У мене залишилися] лише підозри, хто смикає за ниточки нашої долі.

21 червня 2023 року Спеціальний комітет з деколонізації звернувся до Аргентини та Великої Британії з проханням “консолідувати поточний процес діалогу та співпраці шляхом відновлення переговорів” щодо суперечки про суверенітет. Китай і багато країн Латинської Америки підтримали вимогу Аргентини.