Ця стаття Бояна Блажевського спочатку була опублікована на сайті Meta.mk. Відредагована версія публікується тут відповідно до угоди про обмін контентом між Global Voices та Фондом “Метаморфози”.

У повітрі Кишинева відчувається напруга. Протести, дезінформаційні кампанії та економічно необґрунтовані обмежувальні заходи – це лише деякі з тактик, які офіційна Москва застосовує у випадку з Молдовою.

Стара напівзруйнована будівля зустрічає пасажирів, які прибувають в аеропорт Кишинева. За своїми розмірами та інтер'єром вона дуже нагадує мені будівлю аеропорту Скоп'є. Одразу після входу до невеликої споруди починається незвичний паспортний контроль. На контрольно-пропускному пункті стоять двоє співробітників прикордонної поліції, за ними спостерігає третя людина в цивільному одязі. Поруч зі стійкою стоять двоє озброєних до зубів поліцейських із тактичного підрозділу. Молдова оголосила надзвичайний стан одразу після російського вторгнення в Україну, і відлуння цієї війни можна відчути одразу після прибуття на кордон цієї маленької східноєвропейської країни.

Переді мною близько 20 пасажирів, і прикордонна поліція на цій стійці, яка є однією з небагатьох, відокремлює сімох для додаткової перевірки і супроводжує їх до спеціальних приміщень. Магічна фраза про те, що я журналіст, здається, змінює вираз обличчя прикордонника, який одразу помічає слід мого візиту в Україну в моєму паспорті – штамп київського аеропорту “Бориспіль”. Після люб'язних розпитувань про мету мого перебування в Молдові та про те, де я буду жити, я отримую штамп у паспорті, який дозволяє мені в'їзд до країни.

На виході з митного контролю в аеропорту на мене чекає Михайло. Він мій водій до готелю. Він вибачається, що не зміг залишити машину перед аеропортом, оскільки паркування там суворо заборонено. Він також пояснює, що сталевий паркінг в аеропорту заповнений автомобілями з українськими реєстраційними номерами, тому він також не зміг припаркувати свій автомобіль там.

З початком російської агресії Україна залишилася без повітряного сполучення зі світом, і для багатьох українських громадян найближчим пунктом вильоту є Кишинів. Приморське місто Одеса з більш ніж мільйонним населенням знаходиться менш ніж за 200 кілометрів (124 милі) звідси.

“Зараз у Кишиневі проживає мільйон громадян України. Вони втекли сюди від війни й тепер починають купувати квартири в місті”, – пояснює Михайло.

Кількість українських біженців продовжує зростати, пояснює Михайло, наголошуючи на серйозності ситуації, у якій опинилася Молдова. Дані УВКБ ООН, однак, показують, що Молдова до 15 жовтня 2023 року прийняла 111 338 офіційно зареєстрованих біженців з України, з 964 796 осіб, які перетнули кордон після початку повномасштабної російської агресії 24 лютого 2022 року. Близько 120 000 біженців, які перетнули кордон, є громадянами інших країн, насамперед громадянами Росії, які рятуються від призову в російську армію. Більшість з цих біженців не залишилися в Молдові. За оцінками громадських організацій усередині країни, зараз у Молдові перебуває близько 100 000 біженців.

Ці цифри, якщо вони правильні, є драматичними для країни, у якій, за даними останнього перепису населення, проведеного Статистичним управлінням Молдови у 2014 році, було зареєстровано менше 3 мільйонів жителів. Цей величезний приріст населення після російського вторгнення в Україну помітний по всьому Кишиневу.

Але Михайло повний оптимізму. Він пояснює, що Кишинів – надзвичайно безпечне місто, у Молдові панує мир, і лише сирени машин швидкої допомоги порушують спокійну атмосферу міста.

Нескінченні політичні потрясіння

Але в повітрі Кишинева відчувається напруга. У листопаді 1990 року в цій колишній республіці СРСР почалася війна між молдовським урядом і придністровськими сепаратистськими силами, підтримуваними офіційною Москвою. Перемир'я було досягнуто 21 липня 1992 року, що призвело до створення окупованої території – Придністров'я.

Пам'ятники радянського періоду з написами молдовською та російською мовами можна побачити в центрі Кишинева й сьогодні. Фото: Meta.mk, використано з дозволу.

Сьогодні Придністров'я є самопроголошеною республікою, яку підтримують російські солдати та військова техніка. Влада Молдови в Кишиневі де-факто не контролює й десятої частини своєї міжнародно визнаної території. Додатковим занепокоєнням для молдовської влади є військова агресія Росії в Україні та можливість нападу Росії на Молдову.

За останні півтора року проєвропейський президент країни Майя Санду неодноразово заявляла, що офіційна Москва має намір здійснити державний переворот, щоб повалити демократично обраний уряд Молдови. Протести, дезінформаційні кампанії та економічно необґрунтовані обмежувальні заходи – це лише деякі з тактик, які офіційна Москва застосовувала проти Молдови протягом останнього періоду.

Бідність молдовських громадян можна побачити на кожному кроці в Кишиневі. Фото: Meta.mk, використано з дозволу.

Протягом жовтня, напередодні виборів, ми обговорювали деякі з цих питань. Уперше після військової агресії в Україні в лютому 2022 року Молдова організувала місцеві вибори 5 листопада. Ці вибори розглядаються як тест на довіру для коаліції під керівництвом партії “Дія й солідарність” президента Майї Санду, яка протистоїть деяким проросійським опозиційним партіям. За місяць до виборів, коли я перебував у Молдові, передвиборча кампанія в столиці набирала обертів.

“Можна краще?” румунською та російською мовами – білборд проросійського політичного блоку соціалістів і комуністів у Кишиневі, Молдова. Фото: Meta.mk, використано з дозволу.

У війни скрізь однакове обличчя

У центрі Кишинева розташована еклектична будівля Національного музею історії Молдови. У жовтні тут проходила фотовиставка “Відлуння війни: фотовиставка від Сирії до України” сирійського фотографа Омара Санадікі, що показує наслідки воєн у цих країнах.

Деякі з фотографій виставки Омара Санадікі. Фото: Meta.mk, використано з дозволу.

Санадікі народився в Дамаску. Війна в Сирії змусила його з дитинства робити репортажі про зруйновані міста. Минулого літа йому випала нагода відвідати Україну і побачити жахіття російської агресії. Виставка являє собою пари фотографій, що зображують жах воєн в Сирії та Україні. Не читаючи підписів, неможливо дізнатися, де вони були зроблені. Майстерність Санадікі дозволяє побачити звірства війни, просто дивлячись на фотографії руїн в Україні, думати, що ти знаходишся серед руїн у Сирії, і навпаки.

“На жаль, усе почалося з війни, яку я не хотів висвітлювати, але був змушений”, – говорить Санадікі про репортажі з рідної Сирії.

Санадікі каже, що він вирішив показати не тільки руйнування й пошкодження, але й душі тих, хто вижив.

Надзвчайно емоційно Омар Санадікі звертається до гостей на відкритті своєї виставки. Фото: Meta.mk, використано з дозволу.

“Я завжди співчуваю цим людям. На деяких фотографіях ви побачите не людей, а їхні душі”, – каже Санадікі.

Посол Європейського Союзу (ЄС) в Молдові, латвійський дипломат Яніс Мажейкс зазначив, що він був на заході, який не хотів відвідувати.

“Я не хотів би вчити назви таких місць, як Рача, Буча, Ірпінь, Маріуполь, але мені довелося, як і вам, – сказав Мажейкс. – Ці фотографії – це історії варварства, вони документують зло, але також документують людяність”.

“Крім того, ці фотографії є нагадуванням про те, що ми зробили правильний вибір. Я думаю, що ми можемо пишатися тим, що Європейський Союз і Молдова разом були на правильному боці, коли почалася війна в Сирії і неспровокована російська агресія проти суверенітету й незалежності України”, – додав Мажейкс.

На виставці Мажейкс висловив побажання, щоб Молдова в майбутньому стала членом Європейського Союзу. У червні 2022 року ця країна з колишнього СРСР стала кандидатом на членство в ЄС. Але відповіді на питання, коли Молдова стане членом ЄС, не варто шукати лише в молдовської влади, яка має завершити реформи та зміни, яких прагнуть громадяни. Майбутнє Молдови просто нерозривно пов'язане з остаточним результатом війни в Україні та вирішенням відкритого питання встановлення суверенітету Молдови над сепаратистським регіоном Придністров'я.

Цього року, як і в минулому, громадянам Молдови доведеться обирати між тим, щоб залишитися периферійним сателітом на імперській карті Кремля або стати членом ЄС.