Вивіска Верховного суду Молдови в Кишиневі. Фото Agora.Md. Використано з дозволу.

Стаття написана за сприяння празької видавничої організації у сфері медіа − Transitions.

Минулого місяця уряд Молдови оголосив про «широкі консультації» щодо нового проекту реформи системи правосуддя. Кабінет прем'єр-міністра Йона Кіку, який прийшов до влади в листопаді, закликав усі зацікавлені сторони в Молдові приєднуватися до обговорення цього важливого для суспільства питання. Для країни починається нова сторінка в історії вічних обіцянок встановити справді прозору, професійну та надійну правову систему.

Майже кожен молдовський політик, який приходив до влади протягом останніх 10 років, оголошував незалежну судову систему своїм пріоритетом. До прикладу, в 2011 році у країні реалізовували амбіційний та всеохоплюючий пакет реформ, за допомогою якого мала бути реформована уся система одразу. Для цього було виділено 60 млн. євро зовнішньої фінансової допомоги. Повністю оновлену та надійну судову систему планували створити до 2017 року.

Однак, після майже 10 років цей план не приніс бажаних результатів. Згідно звіту Міжнародної комісії юристів за 2019 рік даний пакет реформ став пустим звуком. Постійна корупція, політичний контроль, вибіркове правосуддя, нечесні судові органи та слабка правоохоронна система стали частиною депресивної реальності, яка доповнювалась зростанням олігархічного контролю. Довіра суспільства до правоохоронної системи продовжує падати, знизившись наполовину за останні 16 років. Згідно з Барометром суспільної думки, станом на кінець 2019 року, 65% молдовського населення не довіряє судовим органам.

Оголосивши про замороження останнього траншу фінансової допомоги для проведення реформ (28 млн. євро) у жовтні 2017 року, ЄС заявив, що «влада Молдови не продемонструвала достатню ефективність».

Існують причини того, чому молдовські політики обіцяють те, що вони не можуть або не збираються виконувати. Реформа системи правосуддя є популярною темою, оксільки дозволяє заробити голоси на виборах, а також послабити позиції опонентів. «Правосуддя є дуже зручною темою, набагато легшою для маніпуляцій, ніж, наприклад, економічні питання. За великим рахунком, політична воля визначила тут стан судової системи… Це не той випадок, коли правопорядок спершу визначається теоретично й пізніше реалізується на практиці, а навпаки», пояснює Діоніс Ченуша, молдовський політичний аналітик та дослідник Інституту політичних досліджень Гіссенського університету в Німеччині.

Чи є надія на те, що план Кіку дасть позитивний результат?

Вікно можливостей

Уряд реформаторів Майї Санду не був виключенням з правила. Уряд Санду розпочав роботу у середині червня минулого року, після повалення влади Демократичної партії Молдови та вигнання її лідера, олігарха Володимира Плахотнюка, сформувавши «антиолігархічну» коаліцію з Партією соціалістів, яка неофіційно підпорядковується президенту Ігорю Додону. «Ми перебуваємо в замкнутому колі, де немає справедливої судової системи. Якщо не вирішити цю проблему, тоді ми приречені», — сказала Санду після того, як стала прем'єр-міністром. «2019 рік мав важливе значення, адже тоді відкрилось вікно можливостей, коли державна влада стала на певний час розпорошеною внаслідок вигнання Плахотнюка та нівелювання впливу його партії на судову систему, а жоден з політиків чи партій ще не встигли взяти владу під повний контроль. Вперше за останні кілька років молдовське суспільство спостерігало різноманіття в сфері судової системи», — згадує Надія Хріптієвскі, керівник Програми щодо правосуддя та прав людини при Центрі юридичних ресурсів у Кишиневі.

Проблеми виникли одразу, щойно було визначено пріоритети. Призначення нового, незалежного генерального прокурора стало каменем спотикання для хиткої коаліції проєвропейського блоку Санду ACUM та проросійської Партії соціалістів Додона. Конкурс на попередній відбір кандидатів на посаду генерального прокурора, який проводився Міністерством юстиції, був скасований урядом Санду в листопаді 2019 року після того, як було встановлено, що результати «сфальсифікували члени комісії, яку створили соціалісти», котрі, нібито, з політичних причин недооцінювали кращих кандидатів та завищували оцінки слабшим. «Конкурс довів те, що для Партії соціалістів та їх фактичного лідера Ігоря Додона дійсно незалежна судова система, включно з призначенням незалежного генерального прокурора, є загрозою», — говорить адвокат Штефан Ґліґор, який був одним з учасників конкурсу.

Незадовго після скасування конкурсу було прийнято закон, за яким прем'єр-міністр уповноважується самостійно обирати кращих кандидатів й пропонувати їхні кандидатури Раді прокурорів Молдови. Олеся Стамате, колишня міністерка юстиції в уряді Санду, пояснює: «Наша позиція щодо посади прокурора є непохитною, адже зрозуміло, що без незалежного та професійного прокурора ми не зможемо здійснити реформу судової системи. Кримінальні справи — це відповідальність прокурора, й через те, що прокурори не роблять свою роботу належним чином, такі існують такі явища, як шахрайство в банківському секторі, «молдовський ландромат» [відмивання грошей — прим.ред.] та багато інших схем. Уряд повинен взяти відповідальність за певні посади, адже громадяни вимагають реформ та результату. Реформа судової системи була ключовою причиною, через яку блок ACUM ризикнула прийняти владу. Якщо реформу не вдасться реалізувати, то й не буде сенсу залишатися при владі».

Після взаємних різких звинувачень між членами блоку ACUM та соціалістами, останні, за підтримки депутатів Демократичної партії Молдови, ініціювали розпуск уряду Санду в листопаді 2019 року. З політичної точки зору це було правильне рішення. Даний крок продемонстрував справжнє ставлення Партії соціалістів та Ігоря Додона до проблем верховенства права та деолігархізації держави» — додає Ґліґор.

Знайомі виклики

Незабаром після усунення уряду Санду було призначено новий кабінет, де новий міністр юстиції Фадей Нагачевський визнав результати суперечливого конкурсу. 29 листопада на посаду нового генерального прокурора Молдови призначено Александра Стояногло, колишнього депутата від Демократичної партії та віце-президента парламенту. Стояногло пішов з політики у 2014 році та заявляє, що з того часу не був членом жодної політичної партії. Сам Нагачевський був юристом Партії соціалістів, а до призначення на посаду міністра, він був радником спікера парламенту, соціалістки Зінаїди Гречаний. Позаяк новий уряд на чолі з Кіку, колишнім радником президента Ігоря Додона, оголосив себе «технократичним».

За соціалістів, судова реформа набула форми нової трирічної стратегії «для забезпечення незалежності та цілісності системи правосуддя». Експерти, які аналізували цей документ, говорять, що він далекий від того, щоб повністю відповідати потребам системи. Хріптієвскі стверджує: «Там немає жодного слова про узурпацію влади чи роль судової системи щодо цього; жодного слова про вибіркове правосуддя та інші важливі речі щодо корупції чи цілісності функціонування основних членів системи; не згадується про проблему закритих судових слухань, вибіркове приховування судових рішень, якість підготовки суддів та інших спеціалістів, брак кваліфікованих судових працівників і т.д. Він не містить чіткого формулювання проблеми і не розглядає людський фактор, який є основною проблемою системи правосуддя. Якщо ви не визнаєте наявність цих проблем, ви їх не вирішите».

Проєкт стратегії був надісланий до Ради Європи 3 січня, разом із проєктом оцінювання суддів, який являв собою ключовий механізм відсіювання кандидатів, котрі пов'язані з корупційними схемами та до яких, відповідно, немає достатньо довіри. Документ був одразу ж розкритикований опозицією. «Згідно з опублікованим проєктом зовнішнє публічне оцінювання суддів було замінено на внутрішнє оцінювання із застосуванням старих механізмів… Громадяни очікують справжніх реформ, натомість соціалісти повертають їх в часи Плахотнюка», — заявила Майя Санду на прес-конференції 20 січня.

Санду посилалась на те, що проєкт пропонує створення моніторингової комісії парламентом (де більшість формують соціалісти та Демократична партія). Більшість членів цієї комісії складатимуть теперішні судді. «По суті, це — оцінювання суддів їхніми колегами суддями. Більше того, самих членів конкурсної комісії перевіряти не будуть» — пояснює Олеся Стамате. «За таких умов, підкуп та корупція в процесі оцінювання є невідворотними» — додає Ґліґор.

Ґліґор зазначає, що проект не передбачає комплексного оцінювання прокурорів і співробітників карного обвинувачення, що, як він підкреслює, було «основним інструментом Плахотнюка для усунення політичних опонентів та узурпації влади».

«Зважаючи на те, що Демократична партія в коаліційній декларації ACUM та соціалістів фігурує як така, що незаконним шляхом утримувалась при владі, а також те, що деякі члени партії входять до наближеного кола олігарха Плахотнюка, стає зрозуміло, що ці люди найменше будуть зацікавлені у проведенні реформ, які б давали нам незалежних від політики суддів та прокурорів» — підсумовує Ґліґор.

«Наразі чітко прослідковується бажання теперішнього уряду повністю підпорядкувати собі судову систему» — зазначає Стамате.

У відповідь на таку критику, міністр Нагачевський заявив, що це лише проєкт реформи, який буде змінено відповідно до ініціатив, котрі будуть широко обговорюватись. Він запевнив, що готовий прийняти будь-яку конструктивну критику. «Все буде обговорюватися. Цей проєкт досить гнучкий та придатний до внесення поправок» — зазначив Нагачевський в інтерв'ю каналу TV8 21 січня.

Попри такі заяви, експерти схвильовані тим, що ще одна спроба судової реформи буде знову скомпрометована. «Реформа системи правосуддя стикається з проблемами, котрі пов'язані з недовірою до соціалістів, які не демонструють бажання відбілити свою репутацію. Жодна хороша реформа не може бути ініційована та доведена до кінця політичними силами, які не мають довіри та авторитету. Такі сили можуть проводити псевдореформи, які принесуть лише поверхневі зміни, проте не дадуть необхідного кінцевого результату, якого потребує суспільство. Якщо автор реформ не заслуговує довіри, то й сама реформа — теж», — підсумовує Діоніс Ченуша.

Дізнайтесь більше про політичну кризу в Молдові

Примітка редактора: GlobalVoices звернувся до Міністерства юстиції Молдови за коментарями, однак не отримав відповіді станом на час публікації.