25-ті роковини різанини у Cребрениці: вшанування пам'яті в умовах заперечення геноциду

Illustration by Zoran Cardula, an artist from North Macedonia, marking the 25th anniversary of Srebrenica genocide, featuring the symbolic white flower. Used with permission.

Малюнок художника з Північної Македонії Зорана Кардули [мак], присвячений 25-тим роковинам геноциду у Сребрениці, із зображенням символічної білої квітки. Використовується з дозволу автора.

25-ті роковини геноциду у Сребрениці [анг] у липні були відзначені, зокрема, довгоочікуваним словесним визнанням декількох світових лідерів.

Глави держав або представники вищого керівництва записали відеоповідомлення з нагоди роковин масового вбивства у 1995 році понад 8000 людей, головним чином, чоловіків та хлопчиків-босняків, захоплених боснійськими сербами з Армії Республіки Сербської під командуванням Ратка Младича та сербськими воєнізованими формуваннями.

У зв'язку з пандемією COVID-19 замість присутності на церемонії вшанування пам'яті такі заяви опублікували, зокрема [анг], прем'єр-міністр Канади Джастін Трюдо, прем'єр-міністр Іспанії Педро Санчес, державний секретар США Майк Помпео, колишній президент США Білл Клінтон [анг], прем'єр-міністр Великої Британії Борис Джонсон [анг], принц Чарльз та навіть колишній лідер Лейбористської партії Джеремі Корбін, якого протягом тривалого часу критикували [анг] за невизнання масштабів кривавих злочинів сербських націоналістів у Боснії та Косово.

Серед інших діячів — прем'єр-міністр Швеції Стефан Левен [анг] та генеральний секретар НАТО норвежець Єнс Столтенберг [анг].

Сьогодні ми вшановуємо пам'ять жертв геноциду у Сребрениці 1995 року. Іноземні урядовці візьмуть участь у церемонії вшанування пам'яті у Поточарах за допомогою відеоповідомлень. Перейдіть за посиланням нижче, щоб побачити заяву прем'єр-міністра Швеції Стефана Левена.

— Міністерство закордонних справ Швеції, 11 липня 2020 року

Для Швеції та її уряду було особливо важливо висловити чітку позицію, враховуючи минулорічний скандал  [анг] за участю австрійського письменника Петера Гандке, якому Шведська академія присудила Нобелівську премію з літератури.

У своїх книжках Гандке просував риторику сербських націоналістів [анг] щодо війн у колишній Югославії, та його визнання Академією викликало протести вцілілих та журналістів, які висвітлювали Боснійську війну, з використанням хештегу #BosniaWarJournalists [#ЖурналістиБоснійськоїВійни].

Інтелектуали та активісти також осудили [анг] надання Нобелівської премії цьому апологету режиму Милошевича, його сприйняли як ляпас родинам жертв.

Цього року виникли нові суперечки [анг] у зв'язку з новиною про те, що в Баня-Луці, головному місті Республіки Сербської, де переважну частину населення становлять боснійські серби, буде встановлено пам'ятник Гандке.

Регіональні лідери засуджують геноцид, за двома визначними винятками

Провідні політичні діячі балканських країн також оприлюднили відеопослання, присвячені вшануванню пам'яті жертв геноциду Сребрениці.

Президент Чорногорії Мило Джуканович у своєму відеопосланні заявив [чорн], що злочинна ідея винищення іншої нації, яка існує у «великодержавних» ідеологіях, присутня і на Балканах також, очевидно, маючи на увазі ідеологію Великої Сербії.

У своїй офіційній заяві [мак] президент Північної Македонії Стево Пендаровський зазначив, що:

Меморіальний центр та організація «Матері Сребрениці» відкрито свідчать про наше спільне минуле та є совістю нашого покоління. Вони не розпалюють ненависті та не прагнуть помсти, бо це поглиблює несправедливість. Вони прагнуть лише правди та справедливості як передумови миру.
Історія, не лише на Балканах, вчить нас, що ідея про етнічно чисті території завжди призводить до трагедії. А останні війни на Балканах показали, що після Голокосту геноцид може повторитися. Якщо одне покоління мовчить, наступне забуде, тим самим залишаючи родючий ґрунт для нових конфліктів.

Це різко контрастувало з позицією Сербії та Республіки Сербської, оскільки від сербського уряду не надійшло жодної заяви. Однак, торік Ана Брнабич, чинний прем'єр-міністр, заявила [хорв], що вона не планує відвідувати Меморіальний центр Сребрениці у Поточарах і що було б добре, якби «ми могли припинити наново переживати непорозуміння минулого».

Тим часом лідер боснійських сербів Мілорад Додік заявив [босн], що він проти закону, який криміналізує заперечення геноциду в Боснії та Герцеговині, оскільки «розповідь про геноцид у Сребрениці сумнівна», повторюючи заяложене кліше сербських націоналістів про те, що Міжнародний трибунал щодо колишньої Югославії [анг] був антисербським.

Проте, кілька активістів та НУО, в тому числі група антивоєнних активісток «Жінки у чорному» [босн], вийшли на площу Республіки у столиці Сербії, Белграді, щоб вшанувати пам'ять жертв геноциду. Спецпідрозділу поліції довелося захищати жінок від групи націоналістів, які підійшли до них, скандуючи ім'я Ратка Младича, сербського генерала, визнаного винним у геноциді в Сребрениці.

Площа Республіки

Захист винуватців геноциду

Про відношення Сербії до її недавнього минулого свідчить безкарність її військових злочинців. Регіональна мережа неурядових організацій «Молодіжна ініціатива за права людини» [анг] оприлюднила доповідь [анг], у якій попереджає, що на виборах у червні 2020 року балотувалися два ультранаціоналісти та засуджені військові злочинці — Драган Василькович [анг] та Воїслав Шешель.

Василькович заявив [анг], що буде боротися за «переслідуваних сербів у Хорватії, Косово та Чорногорії», а також намагатиметься звільнити Мілорада «Легію» Улемека [анг] та Звездана Йовановича [анг]. Ці двоє відбувають покарання за вбивство прем'єр-міністра Сербії Зорана Джинджича у 2003 році.

Крім того, у доповіді зазначалося, що Міністерство оборони Сербії просувало книги, у яких заперечуються звірства боснійських сербів і злочини югославської армії у Косово в 1999 році. Упродовж багатьох років Сербію також звинувачують у переховуванні [анг] сербських військових злочинців з Боснії та Герцеговини, у тому числі Новака Джукича, сербського генерала, визнаного винним у тому, що він віддав наказ про напад на місто Тузла [анг] у травні 1995 року, в результаті якого було вбито 71 цивільну особу, переважно юнаків. Після винесення вироку Джукич втік до Сербії і його побачили поблизу Белграда.

Дев'ятого липня, за два дні до вшанування пам'яті жертв геноциду у Сребрениці, головний прокурор Міжнародного трибуналу ООН щодо колишньої Югославії Серж Браммерц у статті для газети «Ґардіан» попередив світ [анг], що «деякі підозрювані у геноциді, у тому числі політичні лідери та військові командувачі, втекли до Сербії та знайшли там притулок».

Браммерц також писав, що «заперечення геноциду та прославлення військових злочинців завдають величезних страждань вцілілим та їхнім родинам. Регіональні лідери публічно заперечували геноцид, навіть називаючи Сребреницю обманом і брехнею. Видатні діячі часто вітають військових злочинців, засуджених МТКЮ, як героїв, а страждання жертв ігнорують, заперечують і зневажають».

Браммерц додав, що зараз естафету передано регіональним судам. Він похвалив Боснію та Герцеговину, але зазначив, що «ще 3 тисячі справ чекають на розгляд, у тому числі стосовно Сребрениці».

Оскільки культура заперечення глибоко закріпилася і в Сербії, і в Республіці Сербській, перспектива притягнення цих військових злочинців до відповідальності виглядає похмуро.

Почати обговорення

Шановні автори, будь ласка увійти »

Правила

  • Усі коментарі перевіряються модератором. Не надсилайте свій коментар більше одного разу, інакше він може бути ідентифікований як спам.
  • Будь ласка, ставтесь з повагою до інших. Коментарі, які містять мову ненависті, непристойність та особисті образи, не будуть опубліковані.