Скріншот Facebook-сторінки Ukrainian Voices.Оскільки Тайвань і Україна стикаються з загрозами з боку їх великих і безпосередніх сусідів – Китаю і Росії – і оскільки Україна насправді переживає друге вторгнення, громадськість і медіа у Тайвані проводять паралелі між їхньою ситуацією і ситуацією в Україні. Але чи виправдане це порівняння?  

Аби розібратися в цьому, Global Voices записали інтерв’ю з Олександром Шином, українським волонтером корейського походження, який заснував і координує Ukrainian Voices (“Українські голоси”. – перекл.), платформу з адвокації, яка підсилює голос України в Тайвані, і організовує рух солідарності “Тайвань з Україною”. Інтерв’ю було проведено електронкою англійською мовою після зустрічі в кафе у Тайбеї. Цитати було стилістично відредаговано і скорочено. 

Олександр Шин. Фото використовується з дозволу.

Філіп Нубель (ФН): Чи могли б ви описати проєкт Ukrainian Voices: як він почався, хто його аудиторія, і де він доступний? 

Олександр Шин (ОШ): Головною натхненницею Ukrainian Voices (烏克蘭之聲 китайською) була потреба допомогти Україні і голосам українців бути почутими в Тайвані. З самого початку російського повномасштабного вторгнення як тайваньське суспільство, так і політичне керівництво демонструють підтримку України.  

Проте підтримка не обов’язково означає розуміння. Дійсно, щодо того, що відбувається в Україні, є багато непорозуміння і помилкових суджень. Багато людей правильно побачили це як несправедливе збройне вторгнення, але дуже небагато зрозуміли, що це було продовженням колоніальної і імперської агресії Росії проти України. 

Наведу один приклад. Під час перших протестів тут, у Тайвані, у лютому (які були досить неорганізованими, зважаючи на те, що в ті часи українці ще не були тут консолідованою спільнотою) кілька росіян приєдналися, щоб висловити свою підтримку. Як можна було очікувати, деякі принесли свої прапори, плакати сердечками, де одна половина була жовто-блакитною, а інша – кольорів російського прапору. Ще більш насторожливим, ніж емоційна шкода, якої завдав цей огидний акт деяким українцям, було те, що ці люди стали популярними у тайваньських журналістів. Місцеві газети вмить наповнилися статтями про “розтрощене братерство”, з повним ігноруванням столітніх колоніальних утисків Росією українців, кримських татар і інших людей, які зараз утворюють народ України.  

Нам було важливо, щоб, незважаючи на суттеву чисельність тут росіян і їх глибшу присутність у важливих сферах, в тому числі у де-факто посольстві, нас чули як українців. 

Ми організувалися в групу з іншими студентами і науковцями, створили онлайн платформи і стали проводити офлайн-заходи, представляючи Україну, доносячи і підсилюючи українські голоси, сконтактовуючи українських спікерів з тайванськими журналістами і інформуючи людей тут про Україну. Ми організували представництво KyivPride на прайді в Тайвані у 2023 році, проконсультували тайванський Національний музей прав людини у їх виставці про Україну і продовжуємо поширювати українські наративи на різноманітних платформах: на телебаченні, в університетах, школах, креативних просторах. 

Ми також підсилюємо інші наративи тут. Українці в Тайвані і наші союзники швидко організувалися у числені ініціативи з допомоги Україні. Одна з них, “Тайвань з Україною”, де я також є волонтером, допомогла зібрати мільйони гривень допомоги Україні. 

Сторінки Ukrainian Voices можна читати англйською і мандаринською (північнокитайською. – перекл.) в Instagram, Twitter і Facebook.

ФН: Які відгуки ви отримуєте з соцмереж і заходів, як з вами взаємодіють? Які є типові запитання у тайванському контексті? 

ОШ: Завжди є слова підтримки і афірмації. Пам’ятаю, коли ми були на Тайванському прайді у жовтні 2022 року з піднятими прапорами України і Київського прайду, люди на тротуарах вигукували нам 烏克蘭加油. (“Хай живе Україна!”)

Моє враження таке, що абсолютна більшість людей у Тайвані вважають, що те, що було зроблено проти України, є порушенням справедливості. Вони не залишаються байдужими до нашої трагедії. Абсолютна більшість вирішила висловити це розуміння: письмово, усно, пожертвами. Це насправді важко писати словами: настільки багато людей приходять на кампанії збору коштів “Тайвань з Україною”, щоб висловити підтримку або зробити пожертву. На диво, люди різного віку і національності. Це не перебільшення, що тут нас чують більше, ніж у будь-якій іншій країні Азії. 

Я часто чую вислови захоплення сміливістю і згуртованістю наших людей. Інколи разом з “не думаю, що ми, тайваньці, були б такими, якби на нас напали”. На що я завжди смиренно відповідаю: Ми ніколи не очікували стати такими витривалими і згуртованими, але перед загрозою нашому існуванню і через цей нестерпний біль ми об’єдналися – це просто природно. 

ФН: Люди часто порівнюють ситуації Тайваню і України у стосунку до Китаю і Росії відповідно. Що ви думаєте про це? 

ОШ: В цих ситуаціях знаходили багато схожого, їх багато обговорювали: геополітику, оборонні і військові спроможності, цивільну оборону, дезінформацію, наративи. Я не вважаю, що це неправильно, – кінець кінцем, українців і тайваньців об’єднує нещодавно виявлена солідарність, в той час як Росія і Китай стали фактично союзниками. 

Але особливі питання порівняння Тайваню і України не отримують багато висвітлення, такі як колоніалізм і деколонізація, мультикультурність і націоналізм, ідентичності і голоси. 

Ми отримали багато позитивних відгуків після спікерського заходу який ми співорганізували з Національним музеєм прав людини у Тайбеї у травні. Наш спікер Алім Алієв, заступник генерального директора “Українського інституту”, поговорив з нашою тайванською аудиторією про кримськотатарський народ і його історичну боротьбу з російським колоніалізмом у минулому і сьогодні. Цей аспект української історії, звичайно, новий для тайваньців, звідси захоплення і відгуки. 

Корінні народи Тайваню також пригнічували і такі паралелі допомагають нам розуміти одні одних. Але, в той же час, порівняння не мають бути націлені на проведення ідеальних паралелей, тому що такі паралелі ніколи не працюють. Це пояснення, чому було так важливо комунікувати з людьми про нюанси того, як Україна, хоч і багатонаціональна, відрізняється від Тайваню, країни мігрантів, і чому в Україні етнічні українці також фактично корінні, але не вважаються такими юридично, на відміну від кримських татар – ці рамки повністю відрізняються від тайванських. 

Ця картинка з акаунту в Instagram показує крайній публічний захід Ukrainian Voices:

 

View this post on Instagram

 

A post shared by Ukrainian Voices | 烏克蘭之聲 (@ukrainianvoices.tw)

ФН: Що ви скажете про сприйняття Тайваню в Україні? Чи змінюється воно і, якщо так, то яким чином?

ОШ: Сприйняття Тайваню в Україні різко змінилося. Перш за все, про нього стали більше говорити. Тайвань є часто в новинах в Україні, і не у зв’язку із зовнішньою політико Китаю: часто повідомляють про внутрішню політику Тайваню, досягнення в сфері прав людини, проукраїнські акції. Я більше не бачу в українських медіа, серед політиків, авторів того рівня самоцензури у стосунку до Тайваню (щоб не розлютити Китай). 

На жаль, багато солідарності з Тайванем походить з дихотомії Тайвань-Китай і спричиняється повторюваними Китаєм антиукраїнськими діями і риторикою. Це створює непорозуміння, як-от поширене сприйняття Тайваню в Україні як “хорошого Китаю”, “справжнього Китаю”. 

Так само як і хибне уявлення про Україну в Тайвані і світі як країну, колись братню Росії, таке сприйняття походить не від поганих намірів, а від браку прямого діалогу і обміну. Кінець кінцем, наше знання одних про одних тривалий час формувалось наративами інших, не нашими. 

Численні платформи між двома країнами, які створюються, допоможуть вирішити цю проблему.