Зображення люб’язно надала Жіована Флек

Цей текст написано в межах співпраці Advox зі Small Media Foundation, мета якої – представити вам ініціативу UPROAR. Це колекція есе, які звертають увагу на виклики цифровим правам у країнах, які проходять процес Універсального періодичного огляду ООН. 

Турецькі соціальні мережі захлинула хвиля антибіженської риторики. Від відкрито расистських тверджень лідерів ультраправих політичних партій до акаунтів, які презентують себе як інформагентства, але поширюють дезінформацію, щоб підбурювати насильство, соціальні мережі не роблять життя безпечнішим для понад чотирьох мільйонів біженців у Туреччині. Загострення риторики має кілька причин: придбання Twitter Елоном Маском створило безпечний простір для турецьких ультраправих так само, як і для їх закордонних однодумців, а на виборах у Туреччині у травні 2023 року біженці стали мішенню політичних кампаній. Але, незалежно від тих спалахів, тенденція з підсилення мови ворожнечі проти біженців у турецьких соціальних мережах має довшу історію. 

Інтуїтивне пояснення буде базуватися на числах: зі збільшенням кількості біженців те ж саме відбувається з антибіженською риторикою. Але це твердження майже немає чим підтримати. Більше емпіричної підтримки має якраз протилежне явище: соціальний контакт з іммігрантами призводить до більшої толерантності і позитивних почуттів замість збільшення ненависті. Хоча даних безпосередньо щодо цього турецького прикладу немає, “Партія перемоги” (Zafer Partisi), ультраправа політична партія, яка обіцяє викинути з Туреччини всіх біженців, має відсоток підтримки вище середнього по всій країні тільки в одній з п’яти провінцій з найвищою концентрацією біженців і у двох з топ-10, свідчать дані центра управління міграцією міністерства внутрішніх справ. 

Є багато документів, які доводять, що піддавання про- чи антимігрантській риториці в медіа впливає на ставлення до мігрантів. Є вагомі докази, що піддавання негативній риториці в медіа формує вороже і дискримінаційне ставлення до мігрантів. Роль платформ соціальних мереж у цьому викладі все ще досліджують. Ті знахідки, які вже є, вказують на високу чутливість соціальних мереж до викладів у традиційних медіа, і не стане перебільшенням припущення, що вірним є також протилежне. Це змушує нас мати справу з антибіженським радикалізмом в турецьких соціальних мережах як незалежним і дуже небезпечним феноменом. Звичайно, політична атмосфера в країні впливає на медіа так само, як вона впливає майже на все у Туреччині. Але соціальні мережі самі є агентом (чи, точніше, великим зібранням агентів) у цьому зсуві, а не просто пасивним рецепієнтом. 

Мережі ненависті

Інфлюенсери, стрімери і інші знаменитості в соціальних мережах ведуть проти біженців орди озлоблених молодих чоловіків. Стрімер Twitch Ахмет Сонуч, відомий як Жахрейн, є однією з таких фігур. Користуючися своєю популярністю серед молодих чоловіків як ігрового стрімера, він постійно нападає на біженців і дегуманізує їх. Сонуч нападає також на місцеві організації, які не мають расистських упереджень щодо біженців у Туреччині, часто виступає проти політичних партій, які віддають перевагу політиці інтеграції, і натякає, що феміністичні організації, які відмовляються формулювати проблеми сексуальних домагань у расистських термінах, заслуговують на переслідування. Twitter-акаунт Сонуча заблокувала адміністрація Twitter у жовтні 2022 року, до приходу Маска, за ненависну поведінку, але його було відновлено після придбання платформи Маском. 

Інший приклад – анонімний ультраправий YouTube-блогер, відомий як Ерлік. Знаний як поширювач мілітаристської альтернативної історії і теорій змови, Ерлік використовує свій Twitter-аккаунт так само для тверджень, що біженці є демографічною загрозою, і вихвалянь антибіженської політики ультраправими урядами на зразок британського, який Європейська рада у справах біженців і мігрантів критикувала за просування політики, яка розпалює ультраправе насильство. Ерлік також знаний завдяки його YouTube-відео, в яких він називав феміністок, які борються з сексуальним насильством, фашистками, і нападав на користувачів лівих і прокурдських акаунтів у соціальних мережах, стверджуючи, що вони пов'язані з терористичними організаціями. 

Найбільш огидні почуття викликають анонімні акаунти в Twitter. Підбадьорені своїми блакитними позначками підтвердження, які зараз можна легко купити за відсутності будь-яких контролю і перевірки, ці акаунти регулярно дегуманізують біженців і висловлюють звинувачення на адресу іммігрантів у Туреччині з кожного приводу, в тому числі поширення інфекційних хвороб, відтворюючи таким чином виклади про “брудних мігрантів”. 

Ажанс Мухбір (Агентство “Інформант”) – один з видатних акаунтів-провокаторів. Він пов'язаний з ультраправим політиком Умітом Оздагом (Ümit Özdağ), лідером новоствореної ультраправої політичної партії “Партія перемоги”. Попередній акаунт Ажанса Мухбіра, який мав тривалу історію поширення невірного і застарілого контенту щодо мігрантів, Twitter закрив за порушення правил у період до Маска. Але це не зупинило акаунт у розпаленні антиіммігрантських викладів: він продовжує безкарно робити це під новим іменем. 

Є також неанонімні акаунти, регулярно беруть участь у поширенні ненависті. Один з таких неанонімних акаунтів належить Уміту Оздагу, який використовує його, щоб вселяти страх за допомогою відео з навіюваннями, що у майбутньому турки стануть меншістю у Туреччині. Він також не зупинявся перед поширенням расистських теорій змови, які звинувачували курдську меншість Туреччини у хвилях масової імміграції. Неперевірені виклади Оздага, які розпалюють ненависть, приваблюють до його акаунтів у соціальних мережах безліч турецькомовних расистів і ультраправих демагогів всіх спектрів. 

Оздаг також використовував свій акаунт, щоб вихваляти торговця людьми за вивезення біженців з країни і нападав на лікарів-іммігрантів, оприлюднюючи в Twitter їх особисту інформацію. За турецьким законодавством, ці виклади мають розглядатися як злочини.  

Політик послідовно пропагує ідею, що сирійські біженці поглинуть Туреччину демографічно і зроблять етнічних турків пригнобленою меншістю – в певній мірі перекладена і локалізована версія теорії “Великого заміщення”: ультраправої антисемітської теорії змови, яка з'явилася у Франції на початку 20 століття і поступово поширилася західним світом, досягнувши піку популярності у 1930-х роках. Її підзабули, поки вона не виринула знову у 21 столітті через відродження ультраправих. 

З поєднанням “ефекту синьої галочки” у новому Twitter Маска, який посилює ультраправу риторику в усьому світі, і нової легітимізації на турецьких виборах двох частин ультраправого блоку, прийнятих як до правлячої партії “Право і розвиток”, так і до опозиційних альянсів, важко уявити, що цей шторм у соціальних мережах сповільниться найближчим часом.  

Туреччина – один з головних у світі біженських хабів, з радше великою економікою і значним населенням, яке дуже активне у соціальних мережах. Всі ці якості роблять її майже лабораторією взаємодії між ультраправими, соціальними мережами і біженцями. Атмосферу в соціальних мережах у цій країні варто уважно спостерігати кожному, хто намагається зрозуміти і розрізнити нові відносини, які формуються, між новими ультраправими и новими медіа в усьому світі.