Зображення Access Now, ліцензія CC BY 4.0.

Цей текст написано в межах співпраці Advox зі Small Media Foundation, мета якої – представити вам ініціативу UPROAR. Це колекція есе, які звертають увагу на виклики цифровим правам у країнах, які проходять процес Універсального періодичного огляду ООН.

Туніс звик пишатися високим рівнем грамотності, особливо серед жінок. Але після революції 2011 року країна перебуває у стані вільного падіння. Учні стали частіше залишати школи: тисячі йдуть кожного року, не навчившись читати, писати і послуговуватися онлайн-інформацією з розумінням. 

Двошвидкісний Туніс

Справи в Тунісі не покращуються з новим похмурим освітнім показником. Міністр соціальних справ Тунісу Малек Загі сказав, що “сьогоднішні два мільйони неписьменних є великим викликом для нашого розвитку”. Це майже 20 відсотків населення Тунісу. Для порівняння, у більшості західних країн таке співвідношення ледь досягає одного відсотка. Неписьменних більше у сільських і внутрішніх регіонах центру і північного заходу, що відображає економічну нерівність у країні. Ще більш тривожним є те, що сьогодні неписьменність пиширена серед молоді: 70 відсотків неписьменних – це ті, хто рано залишили школу, віком від 12 до 18. У віці, коли вони мали б бути громадянами дедалі складнішого цифрового світу, багато молодих тунісців починають життя без базових навичок орієнтування у ньому. 

У цьому контексті ймовірно, що, якщо не буде цілеспрямованого втручання у розвиток цифрових навичок, соціальний і цифровий поділ між більш і менш освіченими у Тунісі зростатиме у наступні роки. Чим більшим стає провалля, тим більший ризик виключення і залишення позаду найбідніших, що загрожує соціальній згуртованості. Гаджер, вчитель у школі, якого попросили рано піти на пенсію, розповів Global Voices про жахливу ситуацію:

Середній клас, який був зазвичай кістяком країни, скоротився. Сьогодні є двошвидкісний Туніс з паралельними системами освіти, охорони здоров’я, працевлаштування. …Люди живуть у соціальній розрізненості і ізолюються. Батьки, які можуть собі це дозволити, відправляють дітей до приватних шкіл. Найбідніші блукають вулицями, виконуючи нестабільну погано оплачувану роботу, або намагаються нелегально виїхати за кордон. 

Цифрова грамотність: “Інтернетом важко користуватися”

Хоча вартість залишається бар’єром для найбідніших і молодих людей, як сказано в недавньому дослідженні про цифрову інклюзію в Тунісі, яке провела Програма розвитку ООН, більшою проблемою є брак знань і розуміння інформаційних технологій як таких. Головна причина невикористання Інтернету, яку вказано, – це незнання, як його використовувати. Навіть якщо люди мають доступ до технології, вони потребують деяких базових знань, щоб користуватися Інтернетом ефективно. Наджуа, державна службовиця, яка працює в програмі з інтеграції молоді на ринку праці, сказала Global Voices:

На жаль, доступ до Інтернету не обов’язково означає розширення можливостей. Багато хто не знають, як використовувати Інтернет, щоб знайти корисну інформацію і послуги. Інтернет досі не сприймають і не розуміють як простір, яким можна користуватися для навчання і допомоги в отриманні навичок, послуг і навіть роботи. 

Це тому, що у Тунісі розуміння людьми Інтернету переважно зводиться до соціальних мереж, зокрема, Facebook, який є найбільш популярною соціальною мережею в країні. У січні 2020 року він мав понад 6,9 мільйонів активних користувачів – 75 відсотків населення. Він є головним джерелом інформації і дезінформації. Багато хто засуджують, як соціальні мережі підживлюють соціальну напруженість. Професор журналістики Садок Ель Гаммамі пояснив, що в Тунісі “Facebook вторгається в нашу повсякденність, тому його потрібно регулювати, щоб він не загрожував нашому життю”. 

Це тим більш важливо, що ті, хто не мають освіти, мають менш розвинені навички критичного мислення і є, таким чином, більш вразливими для пропаганди і фальшивих новин. Коли у лютому 2023 року президент Тунісу Каїс Саїд стверджував про існування “злочинного плану іноземних сил змінити демографічний склад Тунісу”, потоком фальшивих новин в соціальних медіа було поширювано ненависть проти африканців з субсахарських країн. Люди не змогли відрізнити правду від брехні і вивільнили хвилю расистських образ. 

Через брак обізнаності і інструментів, безпечне використання Інтернету і захист даних і приватності стали ще більшим викликом для жінок. За інформацією медійної платформи Nawaat, 80 відсотків жінок у Тунісі страждали від насильства в Інтернеті. Таке насильство є багатовимірним і включає сексуальні доагання, переслідування і залякування і є поширеним у соціальних мережах, де тунісці проводять більшу частину свого часу. Тривожність, депресія і ізоляція від суспільства зростають. 

Брак інклюзивного і доступного контенту

Коли світ продовжує швидко переходити в цифрову епоху, інституції мають вживати проактивних комплексних заходів з забезпечення потреб найбідніших спільнот у надаванні інклюзивного контенту і гарантуванні достатнього набору навичок цифрової грамотності для повної користі і залученості людей. Розробка, тестування і впровадження цифрових рішень, незважаючи на те, наскільки добре вони спрощені, залишається дорогим процесом. Заохочення емпатії і усвідомлення цифрової бідності є обов’язковими для вирішення питань браку інклюзивності з боку постачальників. 

Онлайн-контент має бути мовою і у форматі, які легко зрозуміти. Але наразі більша частина контенту є письмовою. Туніська газета La Presse наголосила, що оскільки “більшість цифрового контенту є письмовою, його засвоєння ускладнюється для тих, хто не має базових навичок читання, писання і рахування”. В той час як понад половина цифрового контенту створено англійською, арабська, якою розмовляють приблизно 4,5 відсотки населення світу, становить менше одного відсотка від всього онлайн-контенту. Люди, які знають переважно арабську, і тільки обмежено здатні читати англійською або французькою, відрізані таким чином від більшості онлайн-контенту. 

Офлайн- і онлайн-письменність: питання соціальної справедливості

У 2021 році за підтримки міжнародної спільноти Туніс запустив “Школу другого шансу”, щоб щороку повертати приблизно тисячу з тих у країні, хто залишили школу, у віці між 12 і 18 роками, до освіти і професійної підготовки. Ця програма мультидисциплінарна і підлаштована під потреби учнів. Її спрямовано на базову грамотність, в тому числі використання Інтернету. Організації громадянського суспільства також мають широкий спектр проєктів медійної й інформаційної грамотності зі школами і молоддю. Такі ініціативи дуже потрібні для спорядження всіх громадян навичками розуміння информації, взаємодії з нею і її творення, але їх потрібно прискорити і масштабувати. 

Коли світ все швидше і глибше занурюється у цифрове суспільство знань і послуг, з електронною комерцією, електронним навчанням і електронним адмініструванням, серед іншого, вкрай важливо, щоб кожна людина, в тому числі менш освічена, мала можливість отримати максимальну користь від цифрової трансформації. Не можна гаяти час на інтеграцію цифрової грамотності в усі освітні програми для найбільш вразливих, щоб Інтернет міг стати силою добра.