Палестинську ув'язнену Рубу Ассі вітали як героїню після її звільнення в результаті обміну полоненими в листопаді минулого року. Скриншот з відео medyascope english. Добросовісне використання.

Ця стаття написана Халою Аль-Зухейрі і спочатку була опублікована в Raseef22 23 січня 2024 року. Відредагована версія публікується на Global Voices в рамках угоди про обмін контентом.

“Вони завели мене і мою доньку до кімнати в будинку, а потім привели жінку-військовослужбовця зі службовим собакою. Вона наказала нам повністю роздягнутися. Ми роздягнулися. Я прикинулася сліпою, глухою і німою, щоб вони не побили мого сина”, – розповідає Raseef22 49-річна Сухад Аль-Хамур з табору біженців Дейшех на південь від Вифлеєму.

Наприкінці листопада будинок Сухада був оточений великою кількістю добре озброєних ізраїльських окупаційних сил (ЦАХАЛ). Сухад, мати трьох синів і дочки, розповіла Raseef22 про те, як озброєні солдати тримали її чоловіка і сина у вітальні, а її з дочкою під дулом пістолета відвели до спальні, де їх супроводжував сторожовий собака. Сухад та її доньку змусили роздягнутися перед тим, як покинути будинок. Вони вийшли на вулицю босоніж, чекаючи на морозі, поки закінчиться допит її чоловіка та сина, 26-річного Мохаммеда. Коли вони вийшли, співробітники МОФ забрали її сина з собою, але через дві години відпустили його.

4 грудня ЦАХАЛ знову провів обшук у будинку Сухад, а потім відправив Мохаммеда до в'язниці Офер, що поблизу Рамалли. Це не перший випадок насильства проти Сухад з боку окупаційних сил. Її 20-річний син Ібрагім утримується у в'язниці Нафха, де він відбуває 5-річний термін ув'язнення, а 14-річний Омар помер на початку 2023 року після пострілу в голову від рук окупаційних сил. 24-річна Рона – єдина з дітей Сухад, яка залишилася вдома.

Сухад – лише одна з сотень жінок, які були заарештовані або члени їхніх сімей були заарештовані на Західному березі річки Йордан, в Єрусалимі та Газі, і зазнали різних форм приниження та насильства.

За даними Палестинського клубу ув'язнених і Комісії у справах ув'язнених, у 2023 році було заарештовано близько 300 жінок, у тому числі 184 після 7 жовтня 2023 року.

З 7 жовтня Ізраїль посилив свою кампанію незаконних арештів і знущань над жіночим тілом, застосовуючи тортури, знущання, обшуки з роздяганням, примусове зняття паранджі, позбавляючи їх базових потреб і утримуючи в суворих умовах у в'язницях.

Свідчення ув'язнених жінок у Газі також свідчать про використання тих самих засобів приниження. Багато цивільних осіб були насильно захоплені в полон окупаційними силами, і їхнє місцезнаходження досі невідоме.

Посилення окупації через насильство над тілом

Руба Ассі була звільнена 28 листопада 2023 року в рамках п'ятої частини угоди про обмін полоненими між ХАМАС та Ізраїлем. Ассі поговорила з Raseef22 про свій арешт після 7 жовтня. Він був значно жорстокішим і принизливішим, ніж її перший арешт і ув'язнення у 2020 році, яке тривало 21 місяць.

Невдовзі після початку війни в Газі бойовики ЦАХАЛу вибили двері будинку Ассі в містечку Бейт-Лікія, на захід від Рамалли, на Західному березі, і увірвалися всередину. Членів сім'ї розвели по різних кімнатах, а Ассі заарештували, не дозволивши їй попрощатися з родиною і навіть одягнути куртку.

Окупаційні сили зв'язали її та зав'язали очі, а потім затягли у військовий автомобіль. Приставлена до неї жінка-солдат говорила голосно та агресивно на івриті, навмисно провокуючи її. Вона також погрожувала відправити її до Гази, щоб там катувати. Після того, як Ассі прибула до ізраїльського табору, все ще зв'язана і із зав'язаними очима, до неї підійшла група солдатів, які глузували з неї і ображали її.

Пізніше її перевели до слідчого ізолятора Хашарон, де дві жінки-охоронці наказали роздягнутися, а потім обшукали її. “Якщо ув'язнена відмовляється [від обшуку], її жорстоко б'ють”, – пояснила Ассі. Зрештою Ассі помістили в одиночну камеру у в'язниці Дамон. І ось що вона розповіла:

Не вистачало їжі та води. Нас позбавляли можливості митися і піддавали насильницьким утискам без будь-якого попереднього обґрунтування і в будь-який час. Нам навмисно не надавали медичної допомоги, не брали до уваги наявний стан здоров'я. Навіть коли ми готувалися до звільнення після того, як наші імена були включені в угоду про обмін, нас обшукували з роздяганням.

Багато свідчень звільнених жінок-ув'язнених свідчать про катування, знущання, побиття і погрози, включаючи погрози зґвалтування, а також взяття в заручники з метою тиску на членів сім'ї, щоб вони здалися. Палестинські цивільні особи також піддаються цим методам катування під час рейдів по домівках, на ізраїльських контрольно-пропускних пунктах і під час відвідувань затриманих членів сім'ї.

Багаторічна практика

Обшуки в секторі не є новим для Ізраїлю інструментом придушення і приниження, але останнім часом вони стали невід'ємною частиною насильницького хрестового походу проти палестинців у Газі та їхнього геноциду.

Ісмат Мансур, колишній ув'язнений і експерт з ізраїльських справ, розповів Raseef22: “У Газі ми бачили, як чоловіків роздягали догола і знімали на відео, щоб виснажити людину зсередини і прищепити їй почуття неповноцінності і безпорадності”. Пошук ярликів – це інструмент окупації, який використовується для порушення приватності та осквернення простору палестинців, применшуючи їхню людську гідність. Це робилося й робиться навмисно.

Асоціація підтримки ув'язнених і захисту прав людини “Аддамір” також підтвердила Raseef22 , що політика обшуків з роздяганням не є новою. Однак з початком війни, що триває в Газі, насильство, що супроводжує фізичні огляди, явно зросло, згідно зі свідченнями звільнених ув'язнених жінок.

Співробітники “Аддамір” підтвердили: “Жінок-ув'язнених обшукують роздягнених під час арешту і в центрі утримання під вартою, а іноді їм наказують сидіти навпочіпки. Чоловіків також піддають такому обшуку – це інструмент контролю над тілом ув'язненого, приниження та порушення його гідності”. Свідчення, записані після 7 жовтня, вказують на те, що ув'язненим жінкам погрожували зґвалтуванням та словесно домагалися їх.

Хасан Абед-Раббо, речник Комісії у справах ув'язнених, вважає, що “це в першу чергу має на меті підірвати і завдати шкоди національній і людській гідності, а також дати зрозуміти всім палестинським жінкам, що будь-яка, хто думає діяти проти окупації, зазнає посягань на свою гідність і вторгнення в її приватне життя”. Він підкреслив, що “це спроба чинити тиск на жінок і відсторонити їх від боротьби”.

Хто притягне Ізраїль до відповідальності за наругу над жінками?

Доктор Далал Ірікат, фахівчиня з міжнародного права, пояснила Raseef22: “Коли порушення проти ув'язнених є систематичними і повторюваними, а закони, що захищають права ув'язнених, постійно порушуються, така політика, згідно з міжнародними та юридичними визначеннями, переростає у воєнний злочин проти людяності”.

Ірікат підкреслила, що політика обшуків з роздяганням порушує міжнародне право і Четверту Женевську конвенцію, підкресливши, що порушення в секторі Гази не обмежуються цією політикою, але також включають позбавлення ув'язнених жінок основних прав, таких як право на їжу і здорове навколишнє середовище. “Ізраїльська влада скористалася стурбованістю правозахисних організацій військовими злочинами в Газі, щоб продовжити знущання і катування ув'язнених”, – говорить Ірікат.

Моніторингова організація “Євро-Мед” закликала міжнародне співтовариство чинити тиск на Ізраїль, щоб він розкрив долю заарештованих жінок з Гази, місцезнаходження яких невідоме. Приблизно 3 000 палестинських ув'язнених з Гази зникли безвісти, у тому числі діти і неповнолітні. Організація Human Rights Monitor стверджує, що ізраїльська армія продовжує заарештовувати десятки жінок, дівчат і немовлят, всіх їх піддають принизливим умовам утримання під вартою, обшукам, примусовому зняттю хіджабу і погрозам зґвалтування.

Палестинський клуб ув'язнених і Комісія у справах ув'язнених заявляють, що інтенсивність злочинів, скоєних проти жінок, є одним з найбільш помітних і небезпечних аспектів на цьому етапі війни. Це насильство є продовженням тривалої історії ізраїльських нападів на палестинських жінок; чи буде ця війна в Газі набагато жорстокішою, ніж будь-яка з попередніх воєн в історії окупації?