Бачите всі ці мови? Ми перекладаємо історії Global Voices, щоб зробити громадські медіа світу доступними для всіх.

Дізнайтесь більше про Проект Lingua  »

Будівництво трубопроводів є великою проблемою для корінних народів на російському півострові Ямал

Ненецькі оленярі в тундрі південного півострова Ямал, 2014. Фото: Сергій Попов/ Вікіпедія. CC BY SA 4.0

На півострові Ямал знаходяться одні із найбільш відомих родовищ природного газу на планеті. Цей віддалений півострів у російській Арктиці простягається на 700 кілометрів у Карське море, і тепер тут знаходяться кілька трубопроводів, морських газових родовищ і терміналів зрідженого природного газу (ЗПГ). Ці десятки мільйонів кубометрів природного газу привабили російські державні газові компанії і декількох міжнародних інвесторів; у 2008 році «Газпром» оголосив про свій проект «Ямал», який дозволить зробити видобуток вуглеводнів у регіоні широкомасштабним.

На Ямалі зараз мешкають 15 000 людей, 10 000 з яких – ненецькі оленярі.

Російський борець за права корінних народів Дмитро Бережков

Активісти із захисту прав корінних народів також занепокоєні тим, що цей великомасштабний видобуток енергоресурсів може означати для ненців та інших корінних народів Крайньої Півночі Росії. Дмитро Бережков – представник народу ітельменів [укр] з Камчатки та колишній віце-президент Російської асоціації корінних народів Півночі (РАКНП), московської неурядової громадської організації. Бережков стверджує, що російські спецслужби тиснули на нього, аби він назвав РАКНП загрозою для держави. Бережков переїхав у Норвегію, щоб продовжити свою діяльність, але був заарештований місцевою поліцією у 2013 році після засідання Всесвітньої конференції корінних народів на підставі запиту про екстрадицію від генерального прокурора Росії, який звинуватив його у шахрайстві. Врешті-решт, норвезький суд визнав цей запит політично вмотивованим і Бережков отримав притулок у Норвегії. Активіст живе там і досі і керує неурядовою організацією The Arctic-Consult.

РАКНП надалі працює в Росії, хоча й повідомлялось про політичний тиск на організацію. Починаючи з 2012 року, РАКНП зазнає тиску зі сторони влади, яка вимагає її закриття [анг]. Нещодавно Міністерство юстиції Росії заборонило [анг] Центр підтримки корінних народів Півночі (ЦПКНП) – проект, який РАКНП допоміг створити, – визнавши його «іноземним агентом» через зв'язки організації із канадськими партнерськими НУО із захисту прав корінних народів. Павло Суляндзига, активний захисник прав корінних народів з громади удегейців [укр] та відомий кандидат на посаду віце-президента РАКНП, втік з Росії у 2017 році у пошуках політичного притулку в США [рос]. Офіси РАКНП у регіонах були закриті, організацію проголосили «іноземним агентом», а її донорів – «небажаними організаціями».

Я поспілкувався з Бережковим про наслідки експлуатації природного газу для корінних народів на півночі Росії. Інтерв'ю було відредаговано задля кращого розуміння.

Максим Едвардс (М.Е.): Що чекає корінне населення півострова Ямал у майбутньому?

Дмитро Бережков (Д.Б.): Розробляються нові газові родовища далі на північ та схід від півострова та по іншу сторону затоки Обі. Мережа газопроводів нагадує восьминога і розповсюджується по усій території. І для кожного трубопроводу, і для кожної дороги вони забирають ділянку землі в оленярів. Зараз оленярі намагаються використовувати іншу частину землі, але це означає, що їх стадо може стати меншим, і тепер вони починають конкурувати один з одним за пасовиська. Проблема поступово загострюється, і з кожним роком стає все гірше. Це чимось нагадує гру в шахи, вони будують один трубопровід, і після того оленів пасуть в іншому місці. Розвиток інфраструктури означає, що оленярам доводиться шукати нові місця для випасу, а якщо не виходить, то вони тиснуть на місцевість ще більшою кількістю оленів. Наприклад, стадо їсть оленячий мох (ягель) [укр], а посилення конкуренції означає, що його стає менше. А менше поживи для оленів може означати скорочення стада і забій тварин, яких немає чим годувати. Або уряд буде фінансувати програму захисту від знищення північних оленів, або ж стада вимруть від голоду. Я не знаю. Але я гадаю, що протягом наступних одного чи двох десятиліть, величезна кількість північних оленів загинуть на Ямалі. У селах заселяється все більше корінних жителів, що може викликати соціальні захворювання, алкоголізм та інше схожі явища. Вони втратять свою мову і традиційні засоби для існування. Я думаю, нас чекає таке майбутнє.

М.Е: Мені здається, мова йде не лише про збереження традиційного способу життя, але й про права корінних народів, як громадян. Наприклад, чи багато з цих територій є захищеними, чи можуть ненці сказати «ні», коли будується трубопровід? Чи питають їх думку?

Д.Б: Є спроби організувати все на регіональному рівні. Наприклад, є спілка оленярів. Проблема полягає у тому, що всі ці організації та їх керманичі перебувають під потужним впливом чи контролем зі сторони держави та нафтогазових компаній. Вони із задоволенням організовують фестивалі, оленярські свята, спортивні змагання, культурні та мовні заходи. Але якщо виникає конфлікт між інтересами оленярів та інтересами газової й нафтової промисловості, практика свідчить, що ці організації не захищають чи не можуть захистити інтереси корінних народів. І ненцям важко організуватись, враховуючи, що вони розкидані по величезним територіям. Вони кочівники. Вони йдуть за своїм стадом, можливо їм доведеться проїхати сотні кілометрів за декілька днів. Спосіб життя спонукає їх ставити на перше місце кланові чи сімейні зв'язки. Іноді зустрічаються декілька десятків людей, але вони не можуть зустрітись у дуже великій кількості, оскільки їх стада з'їдять усю їжу навколо. Північний олень повинен поширюватись на величезних територіях, щоб пасовисько було стійким.

М.Е: Як місцеві жителі відреагували на ці зміни?

Д.Б: У березні минулого року деякі ненці провели зібрання племен для обговорення важливих питань, а також деяких політичних дискусій. Але пізніше керівник районного відділення однієї із цих громадських організацій, яку я б назвав проурядовою, написав скаргу до поліції, в якій зазначив, що це зібрання суперечить російському законодавству, оскільки воно проводилось бе попереднього узгодження. Найсмішніше, що [Володимир] Путін часто стверджував, що протести непокоять інших людей – пасажирів, транспорт і т.д. – тому ви повинні завчасно їх узгодити із владою. Але ця зустріч була в тундрі, де нікого не було, окрім оленярів! Поліція відкрила адміністративну справу [рос], [проти організатора Ейко Серотетто], але в ЗМІ було багато дискусій, і [в травні минулого року] вони тихо закрили справу [рос].

М.Е: Що це означає для відносин між газовими компаніями та корінними народами? Траплялись випадки, як із Сергієм Кечімовим [анг], шаманом та оленярем, який намагався протистояти планам «Сургутнафтогазу» з видобутку нафти біля озера, священного для народу ханти. У 2015 році Кечімов був заарештований за напад на нафтовика, і правозахисники вважають причини цього арешту сумнівними.

Д.Б: Ситуація різниться залежно від регіону. В Ханти-Мансійському автономному окрузі, звідки родом Кечімов, компанії були зобов'язані підписати деякі угоди з корінними громадами. Проблема на Ямалі полягає у тому, що, по-перше, згідно регіонального законодавства, це більше добровільні угоди, а по-друге, близько половини населення, з якими проживає переважна частина оленів, є приватними оленярами. Вони не залежать і не пов'язані ані з жодними громадськими організаціями, ані з селами, компаніями чи місцевими адміністраціями: вони продовжують вести традиційний спосіб життя. Це статус-кво, і це влаштовує усіх. Це добре для оленярів, тому що вони не залежать від бюрократів і просто йдуть за своїм стадом. Це добре для бюрократів, оскільки не потрібно піклуватись про цих оленярів. Це добре для компаній, тому що, коли ми питаємо, чому для оленярів залишається все менше й менше землі, а її якість погіршується, вони можуть сказати, що це вина пастухів, бо у них дуже багато оленів.

Ось у Ханти-Мансійському регіоні сім'ї можуть підписувати угоди з енергетичними компаніями: вони погоджуються покинути свої традиційні землі і отримати певну фінансову винагороду. Сума може бути не такою, як в казках, які розповідають «Газпром», «Роснефть» та «Лукойл» на міжнародних форумах, але це вже дещо. Проблеми з'являються тоді, коли не залишається традиційних земель, щоб їх передати. Так розвивалась ситуація для Кечімова, в якого просто не було іншої землі, куди б він міг переїхати. Це пов'язано з тим, що видобуток нафти розпочався в Ханти-Мансійському регіоні значно раніше. Але на Ямалі залишилась земля. Поступово її стає менше, але є ще місця, куди можна податись. Інша відмінність полягає в тому, що природний газ не забруднює землю та навколишнє середовище так серйозно, як нафта. Проте, це не означає, що на Ямалі немає конфліктів. Справа Кечімова засвідчила нам, що уряд та енергетичні компанії спільними зусиллями можуть вдатись до будь-яких засобів, зокрема й до кримінального переслідування, щоб змусити сім'ї або підписати угоди, або ж покинути свою землю.

М.Е: Які ще проблеми виникають для громад корінних народів, внаслідок реалізації цих трубопровідних проектів?

Д.Б: Оленярам Ямала загрожує ідеальний шторм. Багато що змінюється. Енергетичні компанії залучають трудових мігрантів, які поселяються в регіоні. Якщо у них немає роботи між змінами, вони йдуть рибалити, випивають у сільських барах, іноді мають стосунки із місцевими жінками, що може стати джерелом напруги. І, звичайно, є вплив глобальної зміни клімату. Люди на Ямалі уже померали або серйозно хворіли на сибірку [анг]. Мінливий клімат означає, що опади швидко замерзають і утворюють лід на снігу, а це перешкоджає випасу оленів. Браконьєрство енергетиків є великою проблемою, як і забруднення навколишнього середовища. Це означає, що існує подвійне навантаження на місцеву дику природу разом зі змінами температури у річках через глобальне потепління. Наприклад, є місцева риба – муксун [укр], яка є делікатесом місцевої кухні і приносить непогані прибутки ненцям від продажу робітникам. Проте, муксуна майже не залишилось. Забезпечені керівники нафтогазової галузі, яким до смаку ця риба, тепер повинні купувати її в Канаді!

М.Е: Наскільки легко дізнатись про ситуацію в такому відділеному й недоступному регіоні? Чи може стати в нагоді інтернет?

Д.Б: Це не важко, це більш-менш неможливо. Особисто я не можу повернутись у Росію, але намагаюсь уважно стежити за усіма газетними й телевізійними репортажами, і, звісно, люди обговорюють ці проблеми у соціальних мережах. Згідно з російським законодавством, усі райони за межами суходолу країни вважаються прикордонними регіонами. Сюди належить і Ямал, оскільки він розташований у російській Арктиці. Щоб потрапити туди, потрібно мати запрошення від місцевого жителя чи організації, яке підписує ФСБ.

Тому, коли компанії і чиновники кажуть, що розмовляли з оленярами, і пастухи погодились на все, важко зрозуміти, як відбувалась ця дискусія. Посадовці могли просто прийти у табір кочівників із аркушем паперу і сказати «Ви повинні це підписати».

З практичної точки зору, для будь-якого оленяра доцільно підписати будь-який такий папір. Тому що висока бюрократія не зможе вам допомогти, але вона, безперечно, може вам зашкодити. Наприклад, у нас траплялось декілька випадків, коли поліцейський приходив у табір кочівників і говорив їм: «Ви ловите занадто багато риби, і це робить вас браконьєрами». Вони можуть прийти у табори кочівників і запитати, чому вони не зберігають свою зброю у сейфі, як цього вимагає російське законодавство. Навіть якщо ти не оленяр.

Жодна людина не буде вас чіпати, якщо ви займаєтесь своїми справами, але якщо ви підвищуєте свій голос, тоді начувайтесь, вас можуть чекати проблеми.

Почати обговорення

Шановні автори, будь ласка увійти »

Правила

  • Усі коментарі перевіряються модератором. Не надсилайте свій коментар більше одного разу, інакше він може бути ідентифікований як спам.
  • Будь ласка, ставтесь з повагою до інших. Коментарі, які містять мову ненависті, непристойність та особисті образи, не будуть опубліковані.