До чого призведуть дебати про евтаназію у Латинській Америці?

Ілюстрація зроблена Connectas. Використано з дозволу авторів.

Ця стаття була написана Карлосом Гутьєрресом і опублікована в CONNECTAS 23 лютого 2024 року. Відредагована версія перевидається в Global Voices у рамках медіа-партнерства.

Глядачі ніколи не забудуть той суботній футбольний матч 10 лютого між командами “Депортіво Індепендьєнте Медельїн” (ДІМ) та “Санта-Фе”. І не через те, що сталося на полі, а через те, що вони пережили на трибунах. Юний Себастіан Памплона прийшов на стадіон, щоб здійснити своє останнє бажання:  побачити  гру ДІМ, його улюбленої команди з Колумбії, країни, де він народився, востаннє перед тим, як здійснити евтаназію через невиліковну хворобу. Тисячі глядачів та гравців скандували його ім'я в дуже зворушливі моменти.

#Cпорт| Себастіан Памплона, вболівальник “Медельїна”, що піддасться евтаназії, попрощався із стадіоном “Анастасіо Хірардот”. ​​

Колумбія – перша країна Латинської Америки, що декриміналізувала евтаназію. Закон дав дозвіл на це у 2015 році для пацієнтів із невиліковними хворобами. Медичний працівник повинен проводити процедуру за попереднім дозволом Науково-медичної міждисциплінарної комісії з питань гідної смерті.

Дебати про декриміналізацію та регулювання евтаназії знову стали темою новин в Латинській Америці: на початку лютого Конституційний суд Еквадору декриміналізував активну евтаназію після того, як 42-річна жінка Паола Ролдан у серпні 2023 року розпочала організований рух у соціальних мережах з вимогою легалізації асистованої смерті.

Еквадор декриміналізував евтаназію історичним рішенням у справі Паоли Ролдан. Так, країна стала  дев'ятою в світі з тих, що декриміналізували асистовану смерть.

Три роки тому Паолі діагностували бічний аміотрофічний склероз, що зробив її прикутою до ліжка на більше ніж шість місяців без жодних шансів на покращення. За таких обставин вона зібрала команду юристів, щоб звернутися до суду з проханням захистити її право на гідну смерть. Під час цього процесу вона стала символом боротьби за декриміналізацію евтаназії не лише в Еквадорі, а й в усій Латинській Америці.

Хоча етимологічно евтаназія — це “добра смерть” або “померти добре”, зараз термін використовують у значенні процесу припинення життя людини, що має невиліковну хворобу. Процедура передбачає використання безболісних засобів, щоб уникнути продовження серйозних фізичних страждань.

В усьому світі лише дев'ять країн змогли декриміналізувати та легалізувати цю процедуру. Нідерланди започаткували цю тенденцію у квітні 2002 року. Місяцем пізніше Бельгія також легалізувала евтаназію; у 2009 приєднався Люксембург.  У 2016 році до них приєдналась і Канада, а в 2020 –  Нова Зеландія, у липні 2021 — Іспанія, а Португалія у 2023 році. В Австралії це дозволено лише в штаті Новий Південний Уельс, який легалізував процедуру у 2022 році.

У Європі, Нідерландах, Бельгії та Люксембурзі дозволена евтаназія. У Сполучених Штатах Америки це є законним лише у 5  штатах. Тоді як в Канаді і асистована смерть, і #евтаназія були легалізовані в 2016 році. #DignifiedDeath pic.twitter.com/jdTxDODfL1

У Сполучених Штатах Америки в період з 1997 року по 2017 рік десять штатів легалізували асистовану смерть для людей старше 18 років і з очікуваною тривалістю життя не більше шести місяців. При асистованому самогубстві немає третьої особи, на відміну від евтаназії. Його визначають як дію людини, яка страждає від невиліковної хвороби, спрямовану на закінчення власного життя.

У 2022 році Колубмія декриміналізувала асистоване самогубство  для людей, що мають серйозні або невиліковні хвороби. Цього ж року Віктор Ескобар, 60-річний перевізник, став першим колумбійцем, що здійснив евтаназію, не будучи хворим на невиліковну хворобу. Він страждав від серцево-судинних захворювань, мав обструктивне захворювання легень та гіпертонію.

У грудні Національна асамблея народної влади Куби ухвалила новий закон що “визнає право людей на гідну смерть  шляхом самостійного прийняття рішення про закінчення життя, що може включати обмеження лікувальних зусиль, безперервний або паліативний догляд і дієві процедури, які завершують життя”.  Ця норма, однак, набуде чинності лише тоді, коли законодавчий орган затвердить правила її застосування.

Енейда Суньєр, мексиканська науковиця з Західного інституту технологій та вищої освіти (ITESO) вважає, що евтаназію варто легалізувати, а не просто декриміналізувати, оскільки це відкриє “двері до серйозних, суворих і ретельних протоколів. Втім, це продовжує робитися таємно, без обережності і без протоколу”.

У Мексиці загальний закон про охорону здоров'я забороняє евтаназію, асистовану смерть та вбивство з милосердя. Однак існує попередньо-виражена воля, юридичний інструмент, за допомогою якого людина, яка страждає на невиліковну хворобу або передбачає таку ситуацію, може спланувати лікування та догляд, які вона бажає отримати в останні дні свого життя.

ENTRARÁ EN VIGOR LA LEY DE VOLUNTAD ANTICIPADA EN LA CIUDAD DE MÉXICO
· Це право на самовизначення, що поважає волю хворого не продовжувати життя ціною болю та страждань https://t.co/NTCLHHzsGC pic.twitter.com/O4m9zq2adc

Одним із аргументів на користь легалізації є право приймати рішення щодо власного життя. “І в самогубстві з медичною допомогою, і в евтаназії я не завдаю жодної шкоди правам третіх осіб”, — стверджує Маріна Аріас, юрист Міністерства громадської оборони Парагваю.

Дискусії щодо еватаназії сповнені складнощів та міфів. “Теми, що пов'язані з мораллю, часто є табуйованими. Це аборти, евтаназія, сурогатне материнство, гомосексуальні стосунки…”, — каже  Суньєр. На їхню думку, закон на користь евтаназії повинен існувати, оскільки, зрештою, йдеться про краще життя.

Юристка Аріас стверджує, що, легалізуючи, насамперед необхідно було б відстоювати право на свободу.  Тобто: “Наскільки ми вирішуємо за себе?”, — питає вона. Вона висловлює думку  про те, що, оскільки існують закони, що криминалізують евтаназію або асистовану смерть, то саме держава вирішує, коли кожна людина може позбавитись свого тіла. Вона також підтримує думку про те, щоб під час прийняття законів враховували і психічні звхворювання.

В інтерв'ю для уругвайської радіопрограми “В перспективі” іспанський онколог і паліативний фахівець Енрік Беніто розповів про  досвід Фернандо Суреда, колишнього менеджера Уругвайської футбольної асоціації. У 2018 році після того, як йому поставили діагноз бічний аміотрофічний склероз, він почав просити уругвайське законодавство, щоб дозволили евтаназію. Він так і не домігся своєї мети. Через пандемію Беніто віртуально супроводжував Суреду в останні дні його життя.

Більшість експертів, опитаних для цієї статті, сходяться на думці, що багато суперечок на цю тему виникають серед здорових людей і на теоретичному рівні. Небагато досліджень проводиться з людьми, які страждають від невиліковних хвороб. “Люди, що дійсно хочуть евтаназію, не в змозі робити заяви, підписувати документи. Зазвичай вони усвідомлюють, що хочуть піддатись евтаназії, коли перебувають у невиліковному стані і сильно страждають” каже Суньєр.

 

Почати обговорення

Шановні автори, будь ласка увійти »

Правила

  • Усі коментарі перевіряються модератором. Не надсилайте свій коментар більше одного разу, інакше він може бути ідентифікований як спам.
  • Будь ласка, ставтесь з повагою до інших. Коментарі, які містять мову ненависті, непристойність та особисті образи, не будуть опубліковані.