Скріншот із YouTube-каналу Yostef, на якому показано демонстрацію проти російського вторгнення в Мюнхені з українським та біло-червоно-білим прапором, який використовується опозицією Лукашенка.

З початку вторгнення РФ в Україну, російська влада продовжує заявляти, що більшість її громадян підтримують так звану «спеціальну військову операцію» в Україні. Вони намагаються переконати світову громадськість та громадян Росії у своїх поглядах, влаштовуючи концерти та заходи на підтримку Путіна та його політики як усередині Росії, так і за кордоном. Проте з першого дня війни 24 лютого багато росіян у всьому світі проводять антивоєнні демонстрації, щоб продемонструвати свою незгоду з рішеннями та діями Москви та висловити солідарність з українським народом. Мюнхен, місто на півдні Німеччини, не є винятком, тому що тут проживає значна кількість як росіян, так і українців.

Російськомовна громада Німеччини неоднорідна. До неї входять ті, хто давно живе в Німеччині, але останні 20 років дивиться російське телебачення та звинувачує у всіх своїх проблемах Євросоюз. В основному, це люди, які переїхали до Німеччини з Росії в 1990-і роки за програмою репатріації етнічних німців і відтоді не поверталися до Росії.

Але є й ті, хто на власні очі бачив життя в Росії і випробував на собі некомпетентність усіх гілок влади, утиск малого та середнього бізнесу, репресії та обмеження свободи слова. Дійсно, велика кількість росіян у Німеччині підтримують демократичні цінності та однозначно виступають проти війни та російського уряду.

Перша відмінність між росіянами, які живуть за кордоном, від тих, хто живе в Росії, полягає в тому, що вони мають більш вільний доступ до різних джерел інформації і не так зазомбовані кремлівськими наративами, як ті, хто ніколи не залишав своєї країни. Крім того, ті, хто живе за кордоном, можуть відкрито виступати і висловлювати свою думку, не побоюючись арешту.

У Баварії, де розташований Мюнхен, також є досить численна білоруська громада, і переважна її частина перебуває в опозиції до влади Лукашенка. Незважаючи на те, що білоруські війська офіційно не беруть участі у війні проти України, Лукашенко надав російським військам територію для нападу на українські міста та матеріально-технічне забезпечення російської армії, тим самим зробивши свою країну співучасником цього кровопролиття.

Щоб публічно засудити дії обох урядів, а також продемонструвати дружбу і єдність народів, що колись належали до однієї держави, значна частина росіян і білорусів, що проживають у Мюнхені, на початку березня вирішила організувати спільні антивоєнні протести під гаслом «Росія та Білорусь проти війни». Тісний контакт між двома громадами був налагоджений через Facebook понад 5 років тому і став ще міцнішим після подій у Білорусі у 2020 році, коли організовані білорусами мітинги активно підтримували росіяни у Німеччині.

Спільні антивоєнні протести відбуваються майже щотижня, і організатори створили Telegram-групу для координації та анонсування подій, які є особливими, тому що протестувальники використовують не офіційні прапори своїх країн, а альтернативні та неофіційно нові прапори, що символізують приналежність людей до своєї країни та нації, але не до чинних урядів. Білоруси мають біло-червоно-білий прапор, який набув популярності під час подій в країні у 2020 році. Російські опозиціонери, у свою чергу, останнім часом стали використовувати біло-синьо-білий прапор, який відрізняється від офіційного білого – синьо-червоного і є символом антивоєнного протесту. Новий прапор став рішенням для тих, хто не готовий відмовитися від власного походження та рідної мови, але не хоче асоціювати себе з путінським фашистським режимом, а також для тих, хто любить свою Батьківщину та відкрито виступає проти режиму від імені своїх співвітчизників у Росії.

Один із протестувальників, Андрій Соболєв, описав Global Voices свою мотивацію участі наступним чином: «Я розумію, наскільки важливо зараз зберегти дружбу між народами України, Росії та Білорусі, демонструючи та надаючи підтримку з нашого боку, щоб наші діти могли жити у мирі та злагоді в майбутньому».

Анна, яка попросила не називати своє прізвище, є одним з організаторів протестів і поділилася власними занепокоєннями з Global Voices:

Як росіянка я відчуваю відповідальність за те, як сприйматимуть наш народ у майбутньому. Тому ми намагаємось об'єднатися проти війни — виходимо на мітинги, підтримуємо українців у зборі гуманітарної допомоги, зустрічах та розселенні біженців і, звичайно, підтримуємо протестувальників у Росії. Останнє є одним з першочергових завдань: об'єднати і консолідувати російське суспільство в Мюнхені і навести міст із спільнотами інших міст і країн з Росією, щоб ми могли разом планувати подальші спільні дії.

Підтримувати зв'язок із батьківщиною взагалі непросто. Одним із найболючіших моментів для антивоєнних росіян та білорусів, які проживають за кордоном, є саме спілкування з родичами та друзями, які живуть у країнах-агресорах. Їм доводиться продиратися крізь пропагандистські наративи про те, що відбувається в Україні та Європі, де нібито дискримінують росіян.

«Всупереч путінській пропаганді можна сміливо сказати, що нас тут ніхто не утискає, насправді все навпаки: нас підтримує суспільство, на роботі та у вузах», — констатує Ганна. Опис цієї реальності не заходить надто далеко і багатьом людям, на жаль, доводиться мінімізувати або припиняти спілкування зі своїми друзями та родичами. Однак бувають випадки, коли за допомогою фактів і розумних логічних пояснень вдається якщо не переконати людей, то хоча б змусити їх аналізувати і ставити під сумнів те, що транслюється російським телебаченням.

Крім населення всередині Росії, активісти також намагаються вийти на місцевих росіян, які ще не інтегровані в німецьке суспільство і досі отримують інформацію здебільшого з російських джерел. Протести спрямовані на те, щоб привернути їхню увагу та змінити їхні погляди, щоб у майбутньому вони могли поширювати виважену інформацію серед своїх родичів та знайомих у Росії.

Важливо відзначити, що в акціях, які організовують білоруси та росіяни, беруть участь також їхні українські друзі, щоб продемонструвати відсутність ненависті до людей, яких вони знають особисто, і до російського та білоруського народів. Один із українських учасників, Денис, так визначив свою позицію Global Voices:

Так, сьогодні Росія і Білорусь стали для нас ворожими державами, але росіяни і білоруси не стали ворожими людьми. У мене багато друзів з Росії та Білорусі. Я щодня бачу їхню підтримку та допомогу біженцям із моєї країни і просто не можу назвати цих людей ворогами.

Один із російських активістів Олександр починає свою промову на акціях протесту з того, що просить присутніх аплодувати за те, що вони знайшли в собі сили та можливість вийти і почути свій голос. «Ми росіяни, — каже він, — пишаємося тим, що народилися в Росії, і нам потрібно показати світу, що тут ми справжні росіяни і робимо добрі справи — ми допомагаємо біженцям, ми намагаємося змінити цей світ на краще та разом тут стоїмо!»

Зображення надано Джованною Флек.

Щоб дізнатися більше, перегляньте наші тематичні статті про російське вторгнення в Україну.